Розповідає Мирослава Петрівна Лакоцька, вчителька початкових класів ліцею №94 Львівської міської ради, тренер-педагог
Коронавірус, який миттєво поширився світом, вніс зміни у всі сфери суспільства загалом та життя кожної людини, зокрема.
Освіта не стала винятком. Вчителька, яка завжди мала перед собою 30 пар очей, відчувала дотик дитячих долонь, вимушено перейшла на розмову з маленькою камерою, яка блимала червоним вогником.
Дистанційна освіта стала невід’ємною часткою і моєї роботи. Після перегляду різних сервісів для навчання онлайн, я не працювала з дітьми у Viber, а обрала платформу Google .
Дослідивши можливості Google classroom для онлайн – навчання, створила віртуальний клас, завантажила в батьківську групу код доступу і опис створення акаунту для дитини та приєднання до класу. Діти, батьки і я опановували зовсім новий вид роботи – дистанційне (мобільне) навчання.
Під час карантину я проводила онлайн – уроки, завантажувала навчальні матеріали – презентації, схеми, аудіо- та відеофайли, створювала тестові завдання, давала посилання на корисні ресурси для додаткового вивчення.
Застосування електронних ресурсів допомогло працювати з дітьми, дотримуючись календарного планування, без змістового вилучення окремих тем чи їх скорочення.
А ще я запровадила онлайн – спілкування всередині класу. Після уроків не вимикала конференцію і кілька хвилин діти могли спілкуватися один з одним.
Робота у Google classroom виявилася ефективною, цікавою. Я здобула новий досвід роботи з дітьми в режимі онлайн і радо ділюся ним з колегами.