Як проводити безпечні походи та екскурсії для учнів. Поради скаутів

“Нова українська школа” розібралася, чи може бути позашкільна активність безпечною і як організувати умови, у яких і діти, і педагоги будуть захищеними.

Нещасні випадки, що стаються із дітьми під час екскурсій та походів, як правило, набувають широкого розголосу. Винними призначають дорослих (часто – вчителів, які супроводжують дитячу групу), через що шкільні екскурсії стають дедалі рідкіснішими.

Зокрема, нещодавно під час шкільної екскурсії до водоспаду загинув хлопець. Вчительку шпиталізували із серцевим нападом. Іншого, який намагався врятувати хлопця, – із переохолодженням. Соцмережі рясніють повідомленнями зі звинуваченнями вчителів.

ПІДГОТОВКА ДО ЕКСКУРСІЇ

Ще 2014 року МОН затвердило Інструкцію щодо організації та проведення екскурсій і подорожей з учнівською та студентською молоддю, яка регламентує позашкільні заходи для дітей. Згідно з цим документом, кожній екскурсії має передувати скрупульозна підготовка.

Насамперед, захід має погодити та затвердити керівник закладу, який видає відповідний наказ. Цей наказ матиме при собі керівник групи під час екскурсії, разом зі списком групи та програмою подорожі.

“Ми завжди детально прописуємо буквально кожен крок наших підопічних під час таких вилазок, – ділиться досвідом членкиня світового керівного органу скаутської організації Пласт Ольга Фегецин (відповідальна за вікову категорію 6–11 років, комендантка двох щорічних всеукраїнських пластунських таборів для дітей 6–11 років (мистецького та німецькомовного)). – Хто, звідки й коли виїжджає, де зупиняється, у якому порядку йде, що робить, поки очікуємо автобус чи гіда. Важливо, щоби діти в таких походах були кожну хвилину зайнятіЧим більше вони мають вільного часу, тим більше шансів їм бути поза наглядом дорослого”.

Лайфхак від керівників Пласту:

Леся Бойко, вчителька хімії Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки (Івано-Франківська обл.) та керівниця місцевої організації Пласт: “Дуже часто організовую різноманітні активності для дітей – і як керівниця місцевої пластунської організації, і як учителька. Якщо є така можливість, напередодні відвідую локацію, куди поведу дітей. Вивчаю буквально все: де що розташоване, які стежки куди ведуть, де туалети, де можна бути, куди бігти, щоби знайти вихід. Аналізую простір на наявність небезпек. Коли я прийду сюди з дітьми, у мене вже не буде часу на орієнтацію в просторі, я муситиму слідкувати за кожним, але вже буду знати, на чому акцентувати увагу”.

В інструкції МОН зазначено, що кількість учасників дитячої екскурсії не може перевищувати 40 дітей. Якщо ж передбачається пересування автобусом – не більше, ніж сидячих місць у ньому.

На кожних 25 учасників групи призначається керівник та його заступник і ще по одному заступнику на кожні наступні 10 осіб. Це мінімальний супровід дитячої групи, верхня межа не регламентована. Батьки також можуть брати участь, якщо це не забороняється правилами закладу освіти чи організації, яка відповідає за екскурсію.

Керівникам групи та їхнім помічникам має бути не менше 18 років, і вони повинні вміти надавати першу медичну допомогу. Усі вони мають отримати інструкції та навчання з техніки безпеки життєдіяльності (у відповідальних за це в школах людей або в закладах із безпеки життєдіяльності).

Перед початком екскурсії або поїздки керівники групи мають провести детальний інструктаж з учасниками, пояснивши їм техніку безпеки та правила поведінки під час подорожі.

“Ключовий момент – донести до кожного,– підкреслює Анастасія Червінська, організаторка таборів для дітей та тренінгів (вишколів) для дорослих щодо роботи з дітьми віком 6–11 років у національній скаутській організації Пласт, відповідальна за системну роботу дорослих, які працюють із дітьми 6–11 років.

Це означає, що інструктор не лише читає лекцію, яку діти здебільшого пропускають повз вуха, а має отримати зворотний зв’язок від кожного з майбутніх учасників. Ми, як правило, проводимо такі інструктажі у формі інтерактивної гри, причому повторюємо ці правила часто, незалежно від того, як скоро йдемо на екскурсію чи в похід. Як і будь-яка гра, таке навчання має найбільше користі для дітей, бо дає змогу заздалегідь “пройти” складні моменти, з якими вони можуть зіткнутися на виїзді чи навіть у власному житті”.

Лайфхак від керівників Пласту:

Леся Бойко: “Діти не почують вас, якщо ви читатимете лекцію з позиції дорослого. Якщо ви кажете “ні”, то маєте пояснити чому. Розказати про наслідки, які може мати та чи інша активність. Порівняти, що буде, якщо зробити так чи по-іншому. Наголосити, що дорослий несе відповідальність та має право через це ухвалювати рішення.

Дітям треба довіряти. Коли ми спілкуємося й пояснюємо їм не з позиції дорослого – “тому що я так сказав”, – а на рівних, доступно аргументуючи, то отримуємо адекватного партнера, з яким можна мати справу. Звісно, мої підопічні, особливо в підлітковому віці, намагаються випробовувати кордони, але довірча розмова завжди допомагає утриматися від крайнощів”.

Керівник групи має також провести батьківські збори, надати план подорожі, відповісти на запитання представників дітей та отримати їхній дозвіл.

Наприклад, у Пласті, за словами Анастасії Червінської, батьки ще й заповнюють спеціальні анкети щодо стану здоров’я учнів – що можна або не можна, на що є алергія, чи є панічні стани тощо.

“Дуже корисним – наголошує Ольга Фегецин, – вважаємо й надання батькам списку речей, які можна або заборонено брати із собою, що краще вдягти, аби було зручно. Дітям так само це проговорюємо, але контроль батьків не завадив жодного разу”.

ВИСТУПАЄМО В ПОХІД

Так, дорослі відповідають за все. Вони повинні забезпечувати дотримання правил та вимог пожежної та безпеки життєдіяльності. Відповідають і за дотримання правил охорони довкілля, історичних пам’яток тощо. Здоров’я та життя дітей – також у віданні керівника групи та його помічників.

Діти, згідно з Інструкцією, зобов’язані дотримуватися правил та вимог щодо пожежної безпеки, громадського порядку, дорожнього руху та перебування на території музеїв, заповідників тощо. Проте жодної відповідальності за порушення правил для них не передбачено.

“Свідоме дотримання дисципліни, – впевнена Анастасія Червінська, — результат довготривалої й системної роботи з дітьми. І, до речі, з дорослими також”.

Лайфхак від керівників Пласту:

У Пласті вважають, що їхня перевага в тому, що організація об’єднує дітей на добровільних засадах, на відміну від школи. Ольга Фегецин: “У нас передбачений жорсткий регламент дотримання правил. Проте однаково трапляється різне, особливо в позаміських таборах та походах. І так, у нас передбачено покарання за недотримання правил.

Найбільшого ефекту, за нашими спостереженнями, досягають заборони. Тобто, якщо ти порушив правило, тобі заборонять якусь розвагу, натомість запропонують корисне завдання. Наприклад, у літньому таборі кілька дітей порушили режим. Ми їх запитали, чи розуміють вони, що порушили правила та які саме. Вони погодилися, проте ми їх навіть не сварили. У той день мала бути вечірка для всіх, але цим дітям її замінили на додаткові заняття німецької”.

ЯКЩО ЩОСЬ ТРАПИЛОСЯ

У разі небезпечної ситуації, керівник групи має ухвалювати рішення щодо її уникнення чи мінімізації наслідків для дітей. Дорослі мають право і змінити маршрут або, якщо в когось із дітей виникають проблеми зі здоров’ям, вирішити транспортувати дитину додому (за умови, якщо є достатня кількість дорослих помічників) або припинити екскурсію для всіх.

У разі нещасного випадку потрібно керуватися Положенням про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах (наказ МОН від 31.08.2001 №616).

Згідно з ним, керівник групи повинен насамперед вжити заходів для стабілізації стану потерпілого. За потреби викликати швидку та поліцію, убезпечити решту учасників екскурсії. Далі – повідомити керівнику свого навчального закладу. Якщо ж такий випадок трапляється за межами області, у якій розташований навчальний заклад, керівник групи має попередити й місцеве управління освітою.

А вже директор повинен телефонувати батькам потерпілого, відправляти запит у медичний заклад, де було обстеження, а також організувати комісію із розслідування нещасного випадку.

Комісія складається мінімум із трьох осіб, на яких за штатним розписом покладені обов’язки щодо забезпечення безпеки життєдіяльності. За відсутності таких осіб або якщо випадок стався в іншому регіоні, комісію може створити місцеве управління освітою. Комісія залучає до розслідування (опитує) постраждалого, батьків, свідків тощо і складає офіційний акт про проведення такого розслідування.

Лайфхак від керівників Пласту:

Анастасія Червінська: “У нас є правило, яким раніше користувалися і школи: діти ходять парами. Ми це називаємо – дворядом. Це спрощує дорослим контроль за тим, що відбувається. Адже кожен із пари завжди знає, де затримався або куди звернув другий. Супровідник іде в голові колони, другий – замикає збоку. У нас категорично заборонено пересуватися одним натовпом, ми вважаємо це небезпечним, оскільки в такому випадку не можемо бачити кожного з дітей”.

Ольга Фегецин: “Ще одне правило – жодних гаджетів під час екскурсій або подорожей. За планшетом чи телефоном можна посидіти вдома, а тут – живе спілкування та постійна зайнятість, бо продумана кожна хвилина. Діти зайняті навіть тоді, коли ми чогось очікуємо. Вони отримують увагу, і це позитивно позначається на дисципліні”.

Читайте також: (не) як у нас: що робить класний керівник за кордоном

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

 

Переглядів - 54