Ролі й завдання асистентів вчителів: що варто змінювати та чому

У статті ви зможете отримати відповідь на запитання: Що є доцільним, а що – зайвим, коли ми говоримо про ролі й завдання асистентів учителів?

Посада асистента вчителя є відносно новою для України й розглядається в контексті запровадження інклюзивного навчання.

Поширена думка, що інклюзивне навчання – це навчання дітей із певними порушеннями розвитку, у тому числі з інвалідністю, у неспеціальних закладах загальної середньої освіти. Ця думка хибна, але саме вона впливає на визначення ролі й завдань асистентів учителів.

Наталя, вчителька

Коли в клас прийшов асистент, то я зраділа… але ми з часом зрозуміли, що не вміємо працювати разом. Як це не банально звучить, але потрібно вчитися працювати вдвох в одному класі… вчитися планувати й розподіляти обов’язки, а нас цього не вчили… Мені би хотілося, щоб асистент повністю опікувався дитиною з особливими потребами, навчав її, коли я навчаю інших. У мене не вистачає часу вникати в особливості розвитку чи порушення… Сьогодні я вже вагаюся: що входить у мої обов’язки, а що – у обов’язки асистента? І все-таки: він асистент учителя чи асистент дитини? Виходить так, що називається “асистент учителя”, хоча повністю присвячує себе дитині, як асистент дитини…

Олена, асистентка

… От зараз я задумалася: ми – асистенти вчителів, а всі розповідаємо про себе як про асистентів дітей, бо кожен говорить: “Я працюю з дитиною з такими-то порушеннями чи нозологією”. Хіба ж ми повинні конкретно працювати з дитиною з нозологією?… Чи ми повинні надавати підтримку вчителю?… й ось тут виникає багато запитань.

Чому ця думка – хибна: Закон України “Про освіту” ще 2017 року визначив поняття “особи з особливими освітніми потребами” як тої, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту. Тобто до категорії осіб з особливими освітніми потребами підпадають будь-які учні, які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в той чи інший період навчання.

Додаткова підтримка – це механізми, в основі яких є дії, інструменти чи ресурси, які ми застосовуємо до окремих учнів, щоби допомогти їм успішно виконувати навчальні завдання та соціальні ролі. Додаткова підтримка може бути тимчасовою чи постійною, цілеспрямованою чи різнобічною, інтенсивнішою з боку вчителя чи додатково залучених фахівців. Таким фахівцем є й асистент учителя.

Отож, що є доцільним, а що – зайвина, коли ми говоримо про ролі й завдання асистентів учителів? Звернімося до української та міжнародної практики роботи асистентів учителів.

Законодавство України з 2010 року передбачало посаду асистента (0,5 ставки) на кожну групу чи клас, де є дитина (кілька дітей) з особливими освітніми потребами. У 2018 році внесено зміни, за якими робота асистента вчителя становить 1 ставку на клас (вихователя – 1 ставку на групу). Так, на сьогодні в кожному класі, де є діти з особливими освітніми потребами, має бути асистент учителя.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабміну від 14 червня 2000 р. №963, асистенти вчителів є педпрацівниками. На асистента вчителя поширюються норми статті 22 закону “Про повну загальну середню освіту” щодо педпрацівника.

На посаду асистента вчителя приймають осіб: які мають педагогічну освіту, вищу освіту та / або професійну кваліфікацію; вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства); моральні якості та фізичний і психічний стани здоров’я яких дають змогу виконувати професійні обов’язки.

Асистент учителя забезпечує особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу та бере участь у розробленні та виконанні навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами (“Порядок організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах” від 15 серпня 2011 р. №872).

Робота асистента вчителя за кордоном

Із введенням посади асистента вчителя виникло багато запитань щодо організації його діяльності. Як же організовано роботу асистентів вчителів у інших країнах?

США, Канада, Австралія, Велика Британія, Сербія, Словаччина, Чехія та інші країни підтримують ідею, що допомогти закладам освіти залучати різні групи дітей з особливими освітніми потребами можуть саме асистенти.

Водночас їхні ролі різноманітні – від безпосередньої підтримки педагога до загальної підтримки дітей у класі чи окремої дитини з ООП. Аналізуючи зарубіжний досвід, ми не говоримо про асистента вчителя, вихователя чи іншого асистента. Більшість країн прийшли до спільного знаменника в цьому понятті – асистент педагога.

Політика різних країн щодо інклюзивної освіти відображає інтереси та підтримку дітей із різних етнічних та лінгвістичних груп, соціально вразливих верств, дітей мігрантів та біженців.

У Великій Британії, яка є мультинаціональною державою й активно підтримує політику інклюзивної освіти, приблизно 30% загальноосвітніх шкіл відвідують представники тієї чи іншої етнічної групи. Асистенти педагога перекладають, допомагають із виконанням завдань та підтримують комунікацію із сім’єю такої дитини.

Наприклад, із дослідження: асистенти в Австралії підтримують жителів Торресової протоки, маорі, а в США знають іспанську, арабську, китайську мови. Тобто під освітніми потребами в цих країнах розуміють і забезпечення комунікативної потреби в навчанні.

У Сербії, Чехії та Словаччині велику увагу приділяють підтримці дітей із ромських громад, адже за показниками успішності та соціальної інтеграції такі діти залишаються позаду своїх однолітків. Є дані, що діти початкової школи, де були ромські асистенти чи ромські посередники (медіатори), у динаміці показали покращення успішності та поліпшення навичок.

Особливістю роботи асистентів є те, що вони мають стати “містком” між школами та батьками, громадами тощо. Тому їхні основні завдання не лише пов’язані з роботою в класі (полегшення спілкування між учителями та дітьми ромів, зокрема допомога ромським дітям зрозуміти вказівки вчителів та підтримка їх у здійсненні освітніх заходів і діяльності), а й із роботою з ромськими дітьми поза аудиторією.

Це може бути й підготовка до школи, допомога у виконанні домашніх завдань та організація дозвілля й культурних заходів, зокрема й таких, які сприяють налагодженню взаємин між школами та ромськими сім’ями й ромською громадою загалом.

Для асистентів, які працюють із ромськими дітьми та іншими етнічними чи лінгвістичними групами, важливо вміти налагоджувати та підтримувати комунікації із сім’ями дітей та представниками навчальних закладів, сприяти спілкуванню між педагогами й дітьми, допомагати дітям у навчанні та позакласних заходах. Серед завдань та обов’язків асистентів, які працюють у класах, де навчаються ромські діти чи діти інших етнічних чи лінгвістичних груп:

  • завдання, пов’язані з роботою в класі, що сприяють спілкуванню між педагогами та дітьми, зокрема допомога дітям зрозуміти вказівки вчителів, підтримка у виконанні навчальних завдань;
  • завдання, пов’язані з роботою з дітьми поза заняттями, зокрема підготовка до школи, підтримка виконання домашніх завдань, організація дозвілля та культурних заходів;
  • завдання, що стосуються налагодження відносин між освітніми закладами та сім’ями дітей.

Кожен асистент може виконувати як усі завданні, так і окремі чи окреме з них.

Здебільшого, країни самостійно визначають і дещо розмежовують функції та обов’язки для асистентів педагогів, які працюють у класах, де навчаються діти з різних етнічних груп чи учні з інвалідністю.

У розпорядженні Міністерства освіти Чеської Республіки №27/2016 (§5) визначено:

“Асистент педагога надає підтримку іншому педагогічному працівнику під час навчання учня чи учнів зі спеціальними освітніми потребами в обсязі механізму підтримки… Асистент педагога допомагає іншому педагогічному працівнику під час організації й реалізації навчального процесу, підтримує самостійність і активне залучення учня до всіх різновидів роботи, які здійснюються в закладі під час навчального процесу… Асистент педагога працює відповідно до потреби з учнем або іншими учнями класу, відділення або навчальної групи відповідно до вимоги іншого педагогічного працівника та в співпраці з ним”.

Подібна ситуація – і в Сербії та Словаччині, де в законодавстві йдеться про “педагогічного асистента / асистента педагога”, а вже в посадовій інструкції за місцем працевлаштування уточнюється зміст асистування з огляду на запит закладу та програму підготовки асистента. Тобто система асистування – гнучка й динамічна, підлаштовується під реальні потреби учнів та запити вчителів. На жаль, цього в Україні сьогодні немає.

На подібні тлумачення в законодавстві натрапляємо й у інших країнах (Австралія, США, Канада тощо). Спільне тут те, що посада асистента педагога розглядається або для підтримки педагога, або для підтримки учня чи групи учнів. Такий фахівець працює в класах чи групах, де є діти з особливими освітніми потребами (здебільшого – з інвалідністю) або в спеціальних навчальних закладах у безпосередній взаємодії з іншим педагогом чи педагогами закладу.

Як правило, педагоги викладають новий навчальний матеріал для дітей, а асистенти допомагають із дидактичними матеріалами, канцелярським приладдям, проводять інструктаж з окремими дітьми або невеликими групами, попередньо узгодивши свої дії з педагогом. Для цього вони регулярно зустрічаються для спільного обговорення планів занять та узгоджують стратегії (способи / методи / засоби тощо) для участі дітей з особливими освітніми потребами.

Педагоги можуть звертатися до асистентів із проханням про зворотний зв’язок для моніторингу успішності всіх дітей у класі, тоді як самі  можуть більше уваги приділити саме учням з особливими освітніми потребами. Так, асистент може наповнювати онлайн-тести за розробленими педагогом завданнями; показати учням, як працювати з програмою тестування чи комп’ютером, спостерігати за дотриманням покрокової інструкції під час виконання тесту, не інтерпретуючи результати тестування; спостерігати за поведінкою учнів під час освітнього процесу й вести нотатки тощо.

Нерідко асистенти прицільно спостерігають за дитиною та фіксують труднощі чи досягнення для подальшого обговорення з педагогами доцільності навчальних стратегій. Асистенти чітко знають, за чим вони спостерігають, де і що фіксують – у цьому їм допомагають розібрати вчителі чи психологи.

Ключова фігура в забезпеченні інклюзивного навчання – педагог. Для надання дітям підтримки у формі додаткового часу чи місця, інструкцій чи матеріалів для навчання асистент працює під керівництвом педагога. Так, педагог та асистент спільно планують навчання, прогнозують майбутні навчальні ситуації для участі й діяльності дитини з особливими освітніми потребами. Основна мета такої співпраці – насамперед розвантажити педагога в адміністративно-канцелярських функціях для організації та реалізації навчання в такий спосіб, щоби він міг приділяти увагу освітньому процесу всіх дітей у класі через врахування їхніх потреб та можливостей.

Асистенти також взаємодіють із психологом закладу чи спеціальними педагогами, які працюють із дітьми з інвалідністю або особливими освітніми потребами. Ця взаємодія проявляється у формі консультацій чи інструкцій для асистентів щодо ефективності взаємодії з дитиною та самої дитини з однолітками (форми, методи, способи тощо).

Якщо йдеться про підтримку для дитини з особливими освітніми потребами, що базується на знаннях і досвіді зі спеціальної освіти, то її, як під час уроку, так і в позаурочний час, надає спеціальний фахівець, який має відповідну освіту. Тобто рішення про спеціальну підтримку ухвалює й реалізує фахівець, який має спеціальну освіту. Це ще раз підтверджує, що інклюзія в освіті аж ніяк “не забиває гвіздки” у спеціальну освіту, а навпаки – розширює і підсилює ролі спеціальних педагогів (дефектологів, тифлопедагогів, логопедів та інших). Утім, змінитися має їхня підготовка.

Щодо спеціальної підтримки – асистент може реалізувати її елементи для участі дитини з інвалідністю чи з ООП в навчанні разом з однолітками. Зазвичай така підтримка не потребує спеціальної освіти від асистента.

Між іншим, щодо спеціальної освіти асистентів педагогів – то така вимога за кордоном є лише для тих асистентів, які працюють у спеціальних закладах освіти. У разі потреби спеціальних знань та навичок для асистентів педагогів, які працюють у неспеціальних закладах,  здійснюється додаткове короткотривале навчання, яке ініціює заклад (тренінги, модулі тощо). Якщо в асистента вже є сертифікат про таке навчання – в окремих випадках це може бути бонусом під час працевлаштування у клас, де є дитина з інвалідністю.

Надавати підтримку дітям асистенти можуть як у класі чи групі, так і в інших локаціях – бібліотеці, спортзалі, їдальні, на подвір’ї, під час екскурсій тощо.

Асистент під керівництвом педагога може працювати з дітьми індивідуально або в невеликих групах, сприяти опануванню навчальної програми, регулюванню проблемної поведінки окремих дітей чи дотриманню поведінки в групі загалом.

Послуга асистента педагога – недешева. Кількість асистентів на один заклад чи клас / групу базується на моделі фінансування країни чи навіть штату, території або неурядового сектору освіти. Може бути один асистент на клас, на паралелі чи в закладі.

Наприклад, у Сербії та Словаччині наявність асистента педагога визначається кількістю дітей з особливими освітніми потребами в закладі та характером цих потреб. Так, якщо йдеться про дітей із комунікативними  потребами (як-от ромські діти), заклад може клопотати про вакансію асистента. Такий асистент може бути лише один на заклад і працювати повний день, надаючи підтримку різним педагогам у різних класах.

Утім, із часом, коли інклюзія в освіті стає нормою та включена до всіх рівнів педагогічної підготовки й підвищення кваліфікації, педагоги нерідко обходяться без асистентів, повноцінно задовольняючи право на освіту та забезпечуючи доступність для певних груп учнів з особливими освітніми потребами. Тобто асистенти педагогів є не в кожному класі, де є діти з особливими освітніми потребами – вони не закріплюються за класом. Усе дуже гнучко.

Наприклад, асистент педагога може бути в початковій школі, у класі, де є учень чи учениця з порушеннями зору. Але до середніх класів дитина досить непогано соціалізуються, стає самостійною й не потребує додаткової підтримки. Сприяють цьому й додаткові ресурси – наявність книжок з аудіоформатом, транскриптів до відео та іншого.

Або інший приклад, коли роль асистентів у старшій школі виконують самі учні – допомагають учителям готувати додаткові матеріали чи матеріали в різних форматах для своїх однокласників, працюють у парі з учнем, якому потрібно допомогти з конспектом чи з виконанням завдання. Такі приклади нам наводили колеги зі Словаччини, Чехії, Іспанії.

Багато країн розглядають посаду асистента педагога як стартовий майданчиком для студентів перших курсів чи бакалаврів освіти, щоб апробувати, закріпити та розширити знання чи практичні вміння; для тих, хто не мають педосвіти, але планують вступати й мають можливість спробувати себе на певній посаді в школі. Нерідко асистентів наймають за контрактом на рік чи два – його продовжують за потреби.

Водночас педагоги й керівники закладів у різних країнах вбачають значну потребу в асистентах, коли йдеться про підтримку дітей з інвалідністю. Саме такий підхід допомагає інтегрувати їх у загальноосвітні заклади. Працюючи в конкретних локаціях (у комп’ютерних класах, їдальнях тощо), асистенти навчають дітей правильно користуватися певними приладами / приладдям.

Наголошується як на суто фізичній підтримці (пересування в закладі, підтримка в самообслуговуванні чи з основними потребами, такими як харчування або особистий догляд тощо), так і на підтримці у формі стимулювання позитивної поведінки, комунікації тощо.

Нерідко в таких випадках ідеться про дітей зі складними чи комбінованими порушеннями розвитку. Тому поряд із посадою асистента педагога для суто індивідуальної підтримки дитини може працювати й індивідуальний асистент (у нас це – асистент учня). Такий асистент супроводжує лише одну конкретну дитину.

У вітчизняному законодавстві маємо такі поняття як “асистент учня”, “асистент дитини”, “асистент учителя”, “асистент вихователя”. Часто вчителі й батьки апелюють до закріплених за ними функцій у законодавстві. Так, освітні та соціальні потреби, задоволення яких закріплено за асистентом учня, й особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу, що закріплене за асистентом учителя, насправді перегукуються.

Механізм залучення до закладу освіти асистента учня й асистента дитини залишається на перетині двох відомств – Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики. Суттєва відмінність у тому, що асистент учня чи дитини не є педпрацівником та не призначається керівником закладу освіти, а лише може бути допущений ним до освітнього процесу. Водночас асистент учня чи дитини повинен пройти відповідне навчання.

Тож досвід різних країн  дає можливість зробити висновки, що асистент учителя здійснює специфічну системну діяльність, спрямовану на підтримку учня чи учнів в освітньому просторі, з огляду не тільки на індивідуальні можливості, здібності та інтереси окремих учнів, а й можливості та потреби закладу чи окремих учителів.

Тому, ролі й завдання асистентів педагогів, власне як і їхня підготовка, мають бути гнучкими. Саме гнучкість виправдовує введення цієї посади в закладах освіти. Це підкріплює й публікація “Практика асистента педагога: міжнародний і український контекст” у межах проєкту “Інституалізація “універсального” асистента вчителя в Україні: дослідження умов для реалізації” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, 2020 рік.

Сподіваємося, що це дослідження сприятиме перегляду та переосмисленню функцій, завдань та особливостей підготовки асистентів вчителів та вихователів в Україні.

Стаття підготовлена за результатами дослідження, що здійснено в межах реалізації проєкту “Інституалізація “універсального” асистента вчителя в Україні: дослідження умов для реалізації” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”).

Оксана Федоренко, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка

Юлія Найда, старший викладач кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка

 

Переглядів - 96