Науково-методична експертиза підручників – як її проводять і для чого

У статті ви довідаєтеся , як зробити, щоб шкільні підручники були сучасні, практично зорієнтовані, цікаві, не перенавантажені.

Сучасні, практично зорієнтовані, цікаві, не перенавантажені – як зробити такими шкільні підручники. Вчителі, вчителі-методисти, науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, які пройшли шість місяців навчання, готові фахово та незалежно оцінювати проєкти підручників та навчально-методичних матеріалів до них.

“Нова українська школа” записала головне з вебінару “Науково-методична експертиза освітніх матеріалів для закладів загальної середньої освіти” від Фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС, що фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії та Європейським Союзом.

У статті йдеться про:

  • навіщо потрібен дискурс-аналіз;
  • на що звертати увагу авторам підручників;
  • фінський досвід підручникотворення.

ЩО ТАКЕ ДИСКУРС-АНАЛІЗ І НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН

Дискурс-аналіз освітнього контенту стосується всіх різновидів експертиз.

“Дискурс – це насамперед мовлення, занурене в конкретне соціокультурне середовище, у певні обставини життя”, – каже експертка третього кластеру Фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Тетяна Харламова.

Часто автори підручників не можуть позбутися застарілого дискурсу і транслюють його в освітні матеріали. Експертка наводить приклад підручників 90-х років незалежної України, коли більшість персонажів ходили у вишиванках і жили в хатах під стріхами.

І досі в багатьох підручниках є контент, присвячений релігійним святам і обрядам однієї конфесії – православної.

“Тобто в багатонаціональній країні ми використовуємо одну форму дискурсу – православної християнської культури”, – наголошує Тетяна Харламова й наводить приклад ще одного застарілого дискурсу з підручника:

“Усе живе росте, дихає, живиться, дає потомство і вмирає. Але тільки людина вміє думати, розмовляти, працювати”. Це застарілий дискурс, адже науково доведено, що тварини мають свої способи комунікації і кооперації.

Ще один приклад:

“Завдання: прочитай, визнач жанр твору.

Про книги в бібліотеці

День добігав до вечора. У бібліотеці ставало зовсім тихо.

Тільки ще сонечко краєм промінчиків заглядало на полиці, де лежало багато книг. Та раптом, не втримавшись від розмов, одна маленька книжечка прошепотіла іншій:

– Ти знаєш, мене вже так довго ніхто не відвідував! Мабуть, я стаю нікому не цікавою… А так хотілося б ще дарувати хороший настрій читачам!

Уважно вислухавши, інша книжечка відповіла:

– Не одна ти сумуєш! До мене теж рідко приходять читачі, але я сподіваюся і чекаю, що вони до нас повернуться. От уяви на мить, якщо на деякий час не стане інтернету, модних мобільних телефонів, до кого тоді діти будуть звертатися про допомогу? Звичайно, прийдуть до нас у бібліотеку. Просто зараз такий час, що ми відпочиваємо.

– Ой, як ти мудро розмірковуєш!

Книги ще довго шепотіли між собою, заспокоюючи одна одну…”

“Навіть уявити сьогодні, що не працюватиме інтернет – це ціла катастрофа. Насправді автор вважає, що коли були тільки книги, не було інтернету й мобільних телефонів, це був більш гармонійний світ. Тобто книги, чекають часу Ч”, – зазначає Тетяна Харламова.

Окрім того, візуальний дискурс підручників НУШ і досі містить персонажів радянських мультфільмів (Незнайка, Мальвіна, Чебурашка), зображення школярів, які сидять в архаїчному театрі, художників, які мають одяг 19 століття.

“Видно, що автор підручника тяжіє до світу своєї юності”, – каже Тетяна.

За її словами, сучасні малюнки й зображення свідчать про те, що автор застосовує сучасні підходи до візуалізації, а отже – розмовляє сучасною мовою.

Під час експертизи підручників фахівчиня радить застосовувати логічну матрицю дискурс-аналізу:

  1. Відповідність текстів освітніх матеріалів реаліям сучасного життя, артикульованим у суспільстві цінностям:
  • Чи не використовуються застарілі терміни, слова, поняття. Чи немає росіянізмів, полонізмів тощо.
  • Чи відповідають наукові положення, викладені в навчальних матеріалах, сучасному стану відповідної наукової галузі.
  • Чи не є архаїчними чи стереотипними ситуації, моделі стосунків між людьми тощо.
  1. Відповідність ілюстративного простору освітніх матеріалів сучасним реаліям, навколишньому світу, який оточує дитину: одяг, образи, предмети побуту, техніки тощо.
  2. Відсутність “прихованих” дискурсів. Наприклад, піднесення однієї культури, народу і “приховування” ролі всіх інших.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА – НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ

Науково-методична експертиза передбачає аналіз таких аспектів:

  • зміст, обсяг і глибина закладеної в підручнику інформації повинні відповідати змісту Державного стандарту початкової / середньої освіти й Типовій освітній програмі;
  • матеріали підручника мають відповідати віковим особливостям учнів;
  • підручник має містити достатньо деталізоване й водночас неперевантажене змістове наповнення навчального предмета;
  • формулювання визначень понять та завдань повинні бути точними, відповідати сучасним досягненням науки, техніки та технологій;
  • у підручнику має бути проблемний виклад матеріалу, що передбачає створення проблемних ситуацій;
  • у підручнику має бути викладено систему знань із навчального предмета, подано критичне осмислення матеріалу, ціннісні уявлення про фундаментальні наукові поняття та концепції;
  • у підручнику має бути збалансовані теоретичний і практичний матеріали, а отримані знання використовуватися на практиці;
  • навчальний матеріал має бути представлений з урахуванням спіралевидного принципу нарощування знань, тобто наступності, системності й послідовності;
  • навчальні тексти та завдання підручника мають містити українознавчий компонент, мати виховний і соціальний потенціали, відображати загальнолюдські та національно-культурні цінності;
  • підручник має передбачати варіативність способів організації навчально-пізнавальної, практичної і проєктно-дослідницької діяльності учнів на кожному уроці;
  • змістове наповнення підручника має спрямовуватися на формування функціональної грамотності учнів, розвиток їхніх здібностей, ключових компетентностей та наскрізних умінь, які забезпечуватимуть досягнення очікуваних результатів навчання;
  • у підручнику має бути дотримано оптимальне співвідношення практико-орієнтованих завдань від репродуктивного до творчого рівнів, а також виважена послідовність таких завдань відповідно до когнітивних рівнів та структурних компонентів ключових компетентностей;
  • вводити нові знання варто через використання міжпредметних зв’язків та інтеграції матеріалу різних освітніх галузей.

НАУКОВІСТЬ ФІНСЬКИХ ПІДРУЧНИКІВ

У Фінляндії автор підручника є одночасно письменником і педагогом. Він думає про те, як підручник будуть використовувати в класі, як його зміст відповідає віку та рівню знань учнів, які наукові поняття є необхідними, корисними та значущими, каже очільник проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Яркко Лампіселька.

“Мова підручника має бути зрозумілою. Повинно бути достатньо малюнків та схем. Автор підручника розуміє різницю між “повинен знати” й “цікаво знати””, – додає Яркко.

Розробляючи зміст, фінські автори підручників враховують те, що учні мають:

  • пам’ятати матеріал: розпізнавати, пригадувати;
  • розуміти: інтерпретувати, наводити приклади, класифікувати, узагальнювати, робити висновки і прогнози, порівнювати, будувати моделі;
  • аналізувати: виокремлювати, інтегрувати, структурувати;
  • застосовувати: виконувати завдання, планувати проєкти;
  • оцінювати: координувати, моніторити, тестувати;
  • створювати: висувати гіпотези, проєктувати.

Також автори підручників мають враховувати, що для вимірювання знань у фінських школах застосовують такі підходи:

  • Фактичне вимірювання передбачає знання термінології, конкретних деталей і елементів.
  • Концептуальне вимірювання передбачає знання класифікацій та категорій, принципів і узагальнень, теорій, моделей і структур.
  • Процедурне вимірювання передбачає знання предметних умінь і алгоритмів, предметно-специфічних прийомів і методів, критеріїв для визначення того, коли треба використовувати відповідні процедури.
  • Метакогнітивне вимірювання передбачає стратегічні знання, самопізнання.

Підручники передусім повинні бути наближеними до життя дитини й розвивати пізнавальні навички. Водночас підручник не може бути єдиним джерелом для проведення уроку.

“Підручник – це лише один із інструментів для вчителя. Учитель має розуміти, що в нього є багато можливостей для викладання й не боятися застосовувати їх”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

 

Переглядів - 134