Освітні втрати й розриви: як розрізнити, виміряти і подолати

Свій погляд на цю проблему висловлює директорка Українського оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко

У травні 2023 року в Україні проведуть моніторинг знань українських учнів. Для дослідження обрали українську мову й математику. Рівень знань із предметів вивчатимуть у 6 та 8 класах. За результатами планують скласти комплексне уявлення про освітні втрати та розробити інструменти їх компенсації.

Та, на жаль, отримати повноцінні дані та побудувати хорошу екстраполяцію освітніх втрат уже складно. Подібних глобальних моніторингів було небагато, тому визначити відлікову точку неможливо. Зараз важливо зрозуміти, які категорії здобувачів освіти втратили найбільше й зосередитися на допомозі саме цим учням.

ГО “Смарт освіта” й онлайн-медіа “Нова українська школа” продовжують третій сезон подкастів “Дофамін для освіти”. У другому епізоді третього сезону говорили з директоркою Українського оцінювання якості освіти Тетяною Вакуленко. У фокусі розмови – освітні втрати / розриви та НМТ-2023.

Подкаст можна послухати на сторінці (там також є посилання на найпопулярніші подкастинг-платформи та на попередні записи) або нижче.

Читайте текстову версію подкасту, якщо вам зручніше працювати з текстом:

  • у чому різниця між освітніми втратами та освітніми розривами;
  • чому для дослідження знань учнів обрали 6 і 8 класи та українську мову й математику;
  • які інструменти подолання освітніх втрат можуть бути ефективними в Україні;
  • як удосконалили процедуру НМТ цьогоріч.

ОСВІТНІ ВТРАТИ ТА РОЗРИВИ – НЕ ОДНЕ Й ТЕ Ж

– Що змінилося для вас із моменту призначення на посаду директорки УЦОЯО?

Український центр оцінювання якості освіти – це не одна людина, а цілий колектив, у якому я пропрацювала довго й де мені завжди було комфортно. У нас було і є відчуття дружнього плеча, підтримки. І саме це дозволило нам проводити оцінювання в найскладніших умовах: ми змогли провести вступні випробування і моніторингові дослідження і під час Covid-19, і в перший рік повномасштабної війни. З утвердженням моєї кандидатури на посаду, думаю, буде ще більше роботи й більше викликів.

– Яких змін чекати з вашим приходом на посаду?

Ми вже давно, з 2017 року, плануємо окремі заходи щодо проведення освітніх оцінювань. Ми розробили стратегію освітніх оцінювань до 2030-го року та стратегію розвитку освітніх оцінювань за підтримки міжнародного фонду “Відродження”. Там детально прописано, якими ці оцінювання мають бути в новій українській школі. На жаль, практично нічого з того навіть не почало реалізовуватися. А це – державна підсумкова атестація для здобувачів початкової, базової й профільної освіти. Останні декілька років поспіль державна підсумкова атестація скасовувалася через Covid, а потім через повномасштабну війну. І саме це є однією з причин відсутності даних про те, який у нас стан освіти сьогодні. Власне, хотілося би, щоб український центр оцінювання якості освіти і його регіональні представництва могли цим займатися.

Водночас маю сказати, що чудеса завжди творять люди. Не можна створити таку повноцінну систему без фінансового та кадрового забезпечення. Тому сподіваюся, що ми отримаємо належну підтримку і зможемо реалізувати наші плани не шляхом героїчних зусиль, а через планомірну роботу фахівців.

Адже Україні дуже важливо отримати реальні виміряні дані, які би показали дійсну ситуацію з освітніми втратами та рівнем знань учнів. Бо об’єктивно зараз дуже складно говорити про освітні втрати, адже моніторингових досліджень не проводилося. І я переконана, що як тільки буде фінансування, ми зможемо провести такі якісні дослідження.

– У чому різниця між освітніми втратами та освітніми розривами?

Якщо говорити мовою метафор, то давайте уявимо собі чудовий красивий парк із купою прекрасних рослин. Тепер уявімо, що в нас посушливий рік або, ще краща аналогія, рік, коли на цей чудовий парк напала сарана. Так от те, що трава вже не така зелена, якою могла би бути, це і є втрати. У нас є умови, які спричинили недоотримання нашими учнями необхідних компетентностей. І ми мали би зовсім інший рівень навчальних досягнень, якщо працювали би у звичайних умовах.

А розриви – це коли в нашому парку деякі кущі ростуть ближче до сонечка й далі від сарани, а деякі знаходяться прямо на шляху загрози. Тобто це різниця між рослинами, які мають трохи кращі та гірші умови. У будь-якій країні, у тому числі й в Україні, є соціально незахищені, вразливі верстви населення. Й от різниця в навчальних досягненнях цих верств та інших учнів і називають освітніми розривами.

На жаль, коли є навала умовної сарани, то ті рослини, які й раніше росли в затінку, втрачають ще більше. Тому ті учні, які мали певні соціальні, фінансові чи інші труднощі й раніше, тепер втрачають значно більше, ніж ті, кому навчання давалося порівняно легко.

Будь-яка загроза більше б’є по тих, хто найбільш уразливий.

Насправді існує чимало термінів для позначення схожих, але не ідентичних понять, пов’язаних із якістю освіти, втратами, розривами тощо. Тому, щоби говорити однією мовою, фахівцям слід домовитися про термінологію для використання. Наприклад, можна використовувати термін освітні втрати для позначення того, що недоотримане, а освітні розриви – як різницю в навчальних досягненнях між більш та менш уразливими категоріями здобувачів освіти.

Наразі маємо і втрати, і розриви. Останні були в нас і раніше. Ми чимало вже говорили про нерівність в освіті, і над її нівелюванням треба ще багато працювати, розробляти методики та шляхи вирівнювання умов для здобувачів освіти. Очевидно, що ми навряд чи зможемо досягти повної соціальної рівності, але вживати заходів для підтримки дітей, наприклад, сільської місцевості або учнів із малозабезпечених родин – це те, що може й має робити держава. Для цього навіть є вже готові алгоритми.

ЯК ВИМІРЯТИ ОСВІТНІ ВТРАТИ: ПРО МОНІТОРИНГ ДСЯО

– В Україні планують проводити дослідження рівня знань учнів 6 та 8 класів із математики та української мови. Чому обрано саме ці вікові категорії та предмети?

Ці дослідження проводитиме не УЦОЯО, а наші колеги з Державної служби якості освіти. Звичайно, хотілося би одразу проводити моніторинг з усіх предметів, але розробка методик та інструментарію для такого дослідження – складний і тривалий процес. Та треба із чогось починати, а українська мова й математика – це якраз ті основні дисципліни, на основі яких можна робити висновки про освітні втрати та планувати майбутній поступ учнів. Адже математика – це дисципліна, яка є основною для засвоєння інших предметів природничо-наукового блоку, а українська мова важлива для вербального розуміння абсолютно всіх предметів, адже учень насамперед працює з підручником, текстовою інформацією. Це про розуміння, аналіз тощо.

Якщо говорити про 6 і 8 класи, то це ті вікові категорії, яким ми можемо забезпечити якнайякісніше надолуження. Бо, наприклад, з 9 класу деякі учні та учениці вже йдуть в інші заклади освіти, і результати такого дослідження будуть не зовсім релевантними. Якщо брати початкову ланку, то тут також учні можуть змінювати заклади освіти, а 5 клас – це рік адаптаційного періоду, результати навчання якого залежать не лише від умовних освітніх втрат, а й купи інших обставин.

Очевидно, що хотілося б отримати повну картину. Але ми не зможемо мати такі дані щодо освітніх втрат, бо в нас уже немає точки відліку. УЦОЯО може запропонувати дві такі точки, які є фактично єдиними на цій мапі:

  • результати загальнодержавного моніторингу початкової освіти, де ми також маємо результати щодо навчальних досягнень учнів із математики й читання (4 клас),
  • а також результати міжнародного дослідження PISА, які ми отримаємо в грудні 2023 року. У другому випадку маємо суттєвий недолік – у ньому немає національного компонента.

Й оскільки таких дослідницьких точок на освітній мапі в нас усього дві, ми не зможемо побудувати хорошу екстраполяцію освітніх втрат. І наші колеги, які проводять дослідження восени цього року, також, на жаль, не зможуть отримати повноцінні дані, адже на цей час ми вже маємо певні освітні втрати. І визначити відлікову точку неможливо.

Тому наразі важливіше визначити, які категорії здобувачів освіти втратили найбільше й зосередитися на допомозі саме цим учням. Потрібно виокремити певне ядро знань, яким повинні оволодіти учні для переходу в наступний клас і орієнтуватися на нього.

ЯКІ ІНСТРУМЕНТИ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЕФЕКТИВНІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ, А ЯКІ – НЕ ДУЖЕ

– Якими інструментами могла би скористатися освітня система України для подолання освітніх втрат?

Насамперед треба розуміти, що немає панацеї. Освіта – це складна галузь, тому всі інструменти будуть тривалими, дороговартісними й не факт, що призведуть до очікуваного результату.

Якщо, наприклад, говорити про другий рік навчання, то чимало міжнародних досліджень підтверджують, що другорічництво не є ефективним. Ми в цьому разі ніби висуваємо гіпотезу, що всі втратили однаково. Але ж це неправда. Візьмемо результати минулорічного НМТ, коли ми мали чимало 200-бальників, попри те, що діти готувалися до тесту в умовах повномасштабної війни, а до цього мали дистанційне навчання.

А ще не забуваймо про предметну площину: якщо учень не досяг необхідного рівня в математиці, це не означає, що, наприклад, в історії України чи біології він не буде дуже сильним.

Інші пропоновані інструменти мають на меті визначити категорії учнів, які мають втрати, та ті предмети, де ці втрати є найбільш відчутними. А далі цільово працювати із цими учнями за цими предметами. Мається на увазі проведення підсумкового оцінювання за предметами після закінчення кожного класу, за результатами якого можна працювати з учнями, які не досягли навіть базового рівня навчальних досягнень у вивченні певних дисциплін.

Організувати цей процес можна шляхом групового навчання на базі різних шкіл: наприклад, в одній проводяться заняття з математики, в іншій – з історії чи біології тощо. Заняття повинні відбуватися в різний час та різні дні, щоби учні могли відвідувати уроки з усіх дисциплін, де мають прогалини. Звісно, що такий інструмент може виявитися дороговартісним, бо це й оплата роботи вчителів, і їхнє розвантаження на період основного навчального процесу тощо. Це дуже складно зробити й логістично.

Перевести таке навчання в дистанційний формат – теж не завжди вихід. Бо якщо учні отримали освітні втрати якраз у період дистанційного навчання або для тих, для кого така форма є неефективною, інструмент не спрацює. Або слід розробити дуже потужну систему мотивації, запросити найкращих та найефективніших в онлайні педагогів.

Можемо говорити й про індивідуальні методики, коли вчитель постійно підтримує контакт з учнем, але вони є супер дорогими.

Ще однією складністю може бути мотивація самих учнів. Адже таке навчання планується у вільний від основного освітнього процесу час – на вихідних чи канікулах. І якщо дитині й так складно зосередитися на навчанні, то додаткове навантаження може повністю демотивувати. Але тут, вірогідно, доведеться вдатися і до непопулярних методів – наприклад, невидання свідоцтва про опанування програми того чи іншого класу.

Одним з інструментів, який успішно використовується у світі, у тому числі й в Україні, є створення інтеграційних класів, до яких можуть долучатися діти з інших класів школи для вивчення окремих дисциплін із якими виникли труднощі. Тут дещо повільніше, докладніше відбувається вивчення цих предметів. Логістика й розклад такого навчання є доволі непростими. Ба більше – з’являються питання до розміру школи, бо в маленькому закладі освіти організувати такий проєкт буде вкрай складно.

Щодо перегляду й адаптація освітніх програм. Кожен вчитель вважає свій предмет найважливішим, кожну тему вбачає важливою для подальшого поступу учнів. Але тут доведеться домовлятися, щоби все-таки сконцентруватися на основних поняттях, які є ключовими для розуміння предмета учнями, щоби приділити цим поняттям більше часу.

Переконана, що буде розроблене якесь комплексне рішення подолання освітніх втрат, де врахують елементи більшості запропонованих нині варіантів. Але спочатку нам все-таки треба провести оцінювання цих втрат.

Варто розуміти, що в будь-якому випадку це величезні витрати. Не існує жодного способу просто перекласти це завдання на вчителів, які нині й так працюють на межі своїх можливостей і ресурсів.

 Чи це вичерпний перелік інструментів подолання освітніх втрат?

Можемо згадати ще про той рух, який започаткувала і продовжує платформа Всеукраїнська школа онлайн: тут розробляється контент із ключових навчальних тем. Ми робимо його доступним, якісним і помічним учням для розуміння навчального матеріалу.

Поєднання цього проєкту з інструментом первинної й вторинної діагностики Search дозволяє здійснювати й діагностику, і, певною мірою, оцінювання. Учасник проходить тестування на платформі, автоматично отримує рекомендації щодо доопрацювання певних тем і матеріалів на “Всеукраїнській школі онлайн” або на інших ресурсах. Учень може пройти відповідні уроки, виконати пропоновані вправи, перевірити себе ще раз. Після чого можна повторити діагностику, щоби побачити свій прогрес.

Тому я би сказала, що це дуже потужний і корисний контент. Якщо його поєднати з автоматичним оцінюванням, то це обов’язково потрібно далі розробляти й впроваджувати. Не забуваємо, що є доволі велика категорія дітей, яка потребуватиме такого інструменту завжди – ті, хто перебуває на довгостроковому лікуванні або має певні проблеми в родині, через які не може відвідувати заклад освіти тощо.

Наразі на платформі представлені матеріали та діагностичні інструменти з математики й української мови, а вже з осені буде доступним контент з історії України, з інтегрованого природничого курсу для учнів 5–6 класів, біології, фізики, хімії, географії та англійської мови.

Обов’язково маємо проводити й методичну роботу для вчителів, які працюють з учнями з освітніми втратами. Адже такої масштабної проблеми з втратами в Україні раніше ніколи не було. Тож, педагоги також потребують підтримки, розуміння конкретних шляхів викладання окремих тем. Як просто пояснити складні теми чи поняття, які аналогії провести, як “намалювати” цю картинку в уяві учнів, щоби вони зрозуміли й запам’ятали. Педагогу складно придумувати велосипед щодня у своєму класі. І було би чудово, якби була така допоміжна література для наших вчителів. Вона однозначно мала би попит.

Можлива й ініціатива зсередини, від фахових об’єднань вчителів, обмін досвідом та інструментарієм.

ОНОВЛЕННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ НМТ: ЩО ВИПРАВИЛИ З МИНУЛОГО РОКУ

– Яких помилок допустили в організаційній частині НМТ минулого року? Чи вдалося після аналізу їх виправити?

  • Минулого року ми не могли фінансово дозволити собі двох інструкторів в аудиторії. Тепер така можливість є. Сподіваємося, що це зменшить загрозу списування під час проходження тесту.
  • Ми також заблокували в програмі можливість копіювати текст і завантажувати html-документ, відкривати інші браузерні сторінки.
  • Учасник, який намагатиметься списувати чи користуватиметься мобільним телефоном для пошуку інформації, буде видалятися з аудиторії. Дані про його поведінку фіксуватимуться письмово. Така людина не отримає документ про проходження тесту ані під час поточної сесії, ані будь-якої іншої.
  • Цього року тестування триватиме 3 години, а не дві, як минулого. І це дозволило нам дещо збільшити кількість тестових завдань.
  • На жаль, провести НМТ на тимчасово окупованих територіях та в регіонах, де ведуться активні бойові дії, неможливо. Тому таким абітурієнтам дозволено вступати у виші без результатів НМТ.

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ СЕРТИФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

– Про що свідчать не дуже високі результати сертифікації вчителів початкових класів, які ми отримали на початку цього року?

Треба розуміти, що група учасників сертифікації – це не репрезентативна вибірка. Учасників було менше ніж півтори тисячі. Тут не було й немає наміру робити висновки про кваліфікаційну підготовку всіх вчителів початкової школи. У сертифікації добровільно брали участь вчителі, які вирішили для себе спробувати (підкреслюю – не перевірити, а спробувати) цю процедуру. Тому в жодному разі не можна за цими результатами робити якісь узагальнюючі висновки.

Навпаки, на такій маленькій вибірці будь-які аномалії результатів є закономірними.

Тим більше коли ми говоримо про освітні втрати під час війни, не слід забувати про величезний вплив психологічного фактора. Ми всі втрачаємо можливість довго концентрувати увагу, знижується здатність запам’ятовувати та відтворювати з пам’яті, формулювати свою точку зору. І це характерно для учнів, про що ми й говоримо на державному рівні. Але про те, що це характерно для будь-яких фахівців у кожній сфері, ми забуваємо. І вчителі тут далеко не виняток. Тому, у випадку із сертифікацією, варто поставитися до результату як до точки росту.

Текст підготувала Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Джерело

 

Переглядів - 1 090