Нерівний доступ до освіти під час пандемії: виклики сьогодення

Чому так важливі освітні вимірювання та оцінювання якості освіти, щоби якнайточніше визначити шляхи подолання освітніх втрат школярів за час пандемії? Про свій погляд на цю проблему розповідає Сергій Горбачов, освітній омбудсмен

НЕРІВНИЙ ДОСТУП ДО ОСВІТИ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ

Якість освіти безпосередньо пов’язана з доступом до неї, організацією дистанційного навчання та здатністю учнів здобувати й засвоювати знання. На жаль, мусимо констатувати, що для здобувачів освіти, особливо загальної середньої, нерівність доступу до освіти в Україні та світі під час пандемії лише загострилася.

Це залежить від багатьох чинників: регіону, матеріально-технічного забезпечення сімей та вчителів для проведення дистанційного навчання, мотивації учнів, організації й забезпечення дистанційного навчання педагогами, керівниками шкіл та місцевими органами влади і, звісно, від підтримки з боку держави тощо.

Особливо постраждали діти із сімей, що мають низький соціальний статус, та із сімей у складних життєвих обставинах (СЖО), діти із сільської місцевості й діти з особливими освітніми потребами.

Так, за результатами опитування батьків “Навчання дітей під час карантину”, яке Служба освітнього омбудсмена провела в перший місяць пандемії, на початку карантину серед 8056 респондентів погана якість інтернету була в 10,1% сімей, а 3% мали перебої з підключенням до інтернету. Варто врахувати, що показники забезпечення інтернетом були гіршими, оскільки ті, хто не мають інтернет-підключення, – не відповідали. Про наявність необхідного для забезпечення навчання комп’ютерного обладнання вказали 66,5% батьків.

За результатами аналітичного огляду Здоров’я та освіта: як пандемія COVID-19 вплинула на доступ до публічних послуг в Україні, наприклад, у гірському районі Івано-Франківської області 37 770 учнів мали можливість навчатися дистанційно, а ще 13178 учнів не могли через брак доступу до інтернету. Тому вони отримували завдання та матеріал у смс. Нескладно зрозуміти, що якість та рівень знань учнів, які не могли повноцінно навчатися дистанційно і взаємодіяти з вчителем онлайн, відрізнятимуться від учнів, які мали таку можливість.

Також, за результатами огляду з посиланням на дані Міністерства цифрової трансформації, 2531 школа в Україні розташовані в населених пунктах, де немає жодного провайдера, тому вчителі та учні не можуть підключитися до якісного інтернету. Усе це відповідно впливає на рівень знань учнів.

Варто враховувати, що ситуація з пандемією впродовж 2020–2021 навчального року в різних регіонах України різна. Десь школи рідше переходили на дистанційне навчання, а десь збебільшого працювали дистанційно.

У деяких школах через надто кризову ситуацію із захворюваністю на дистанційне навчання переводили навіть учнів початкових класів, які мали навчатися очно, попри віднесення території до “червоної” зони. Для учнів початкових класів значно важче організувати дистанційне навчання, оскільки вони потребують постійної взаємодії із вчителем та підтримки й допомоги батьків. Це, відповідно, теж створює знаннєвий розрив між учнями початкової школи, які весь час навчаються очно, і тими, які певний час навчаються онлайн.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ОНЛАЙН

Психологічні чинники та некогнітивні навички, зокрема мотивація учнів до навчання, наполегливість, вміння контролювати свій час, здатність до самоосвіти, також мають важливе значення для засвоєння навчального матеріалу під час дистанційного навчання і впливають на рівень знань.

Коли ми проводили опитування батьків на початку пандемії, то запитували батьків, наскільки їхні діти мають мотивацію навчатися на карантині й чи займаються самоосвітою. За шкалою від 0 до 5, на жаль, 8,1% школярів, на думку батьків, взагалі не мали бажання вчитися, 26,8% мали лише деяку мотивацію, а 58,6% мали помірне бажання. 6,5% батьків вказали, що їхні діти проявляли надмірну жагу до знань. Тому аби дитина на карантині навчалася, батьки використовували примус, заохочення, нагадування, обіцянки, вмовляння, похвалу, мотивування й навіть шантаж.

Ще один важливий аспект, який впливає на продуктивність навчання, – вміння чергувати навчання та відпочинок і концентрувати увагу. Адже коли дитина тривалий час проводить перед екранами гаджетів і опрацьовує велику кількість інформації – це підвищує втому та розфокусовує увагу.

Від тривалого перебування за екраном комп’ютера чи смартфона втомлюються навіть дорослі, а для дитини така безперервна діяльність не властива. Тому коли вона втрачає уважність під час онлайн-уроку або від дистанційного навчання загалом – це нормально. Важливо вміти з цим боротися, аби таке не було постійно. Докладніше, що робити, якщо дитині важко навчатися дистанційно, її увага губиться й вона не сприймає інформацію – у цій публікації.

Міжнародні науковці у своїх дослідженнях також звертають увагу на важливість розвивати некогнітивні навички учнів.

У звіті незалежного некомерційного аналітичного центру США за вересень 2020 року дослідники Емма Гарсія та Елейн Вайс зазначають, що під час пандемії був перерваний цілісний розвиток дитини. Оскільки для дитини відвідування школи – це не лише вивчення предметів і здобуття академічних знань, а й розвиток соціальних та емоційних навичок, важливих для досягнення успіху в житті. Це розвиток, що відбувається через особисті стосунки між учнями, учнями та вчителями, позашкільні заходи, що підтримують психічне та емоційне благополуччя дітей.

Як пишуть дослідники, криза під час пандемії допомогла підкреслити важливість у житті учнів соціально-емоційних або некогнітивних навичок: креативності, творчості, толерантності, наполегливості, емпатії, стійкості, самоконтролю та управління часом. Вони вважають, що це навички, які, на жаль, поки нехтують в освітній політиці. Тобто на них в останню чергу звертають увагу, коли розробляють навчальні програми, стандарти та оцінювання. Дослідники пишуть, що ці навички обов’язково потрібно виховувати в школі і ставити їхній розвиток далеко не на останні місця.

Раптова потреба для дітей адаптуватися до невизначених обставин, що швидко змінюються, і долати нові рівні травматизму (важкий перебіг хвороби, ізоляція від зовнішнього світу, смерть близьких) вимагає невідкладно долати розрив між розвитком когнітивних та некогнітивних навичок.

“Наприклад, стійкість – здатність пристосовуватися до різних ситуацій та не втрачати особистісне зростання – разом із наполегливістю та самоконтролем отримали нові визнання як важливі життєві навички за ці місяці пандемії. Діти різко перейшли на онлайн-навчання, їм доводилося відвідувати уроки без безпосереднього нагляду вчителя або взаємодії з іншими учнями, що вимагає вищого, ніж зазвичай, рівня самоконтролю та наполегливості.

Креативність – ще одна навичка, яка, ймовірно, добре допомагає дітям під час цієї кризи: школярі, які знаходять нові способи бути зайнятими, роблять примусову ізоляцію результативною, – приносять користь, тоді як їхні однолітки, яким нудно, втрачають позиції”, – пишуть дослідники.

Бутанські науковці Семітра Похрель та Рошан Четрі в дослідницькій статті “Огляд літератури про вплив пандемії COVID-19 на викладання та навчання, аналізуючи загальну ситуацію, також пишуть, що оскільки багато учнів та студентів під час навчання вдома зазнали психологічних та емоційних переживань, вони не змогли бути продуктивними в навчанні. Але, водночас, вважають, що на результати тих учнів, які мають мотивацію до навчання, пандемія відносно не впливає, оскільки вони потребують мінімального нагляду батьків та педагогів, тоді як учні, які навчаються слабко, стикаються з труднощами.

ЯК ПАНДЕМІЯ ВПЛИНУЛА НА РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ЯК ЇХ КОМПЕНСУВАТИ

Під час пандемії нерівний доступ до освіти в Україні та світі і психологічні аспекти загалом негативно позначилися на якості освіти учнів.

В аналітичному огляді “Здоров’я та освіта: як пандемія COVID-19 вплинула на доступ до публічних послуг в Україні аналітики Світового банку, проаналізувавши дані 157 країн, припускають, що, залежно від сукупної тривалості жорсткого карантину та закриття шкіл, реальні втрати навчального часу будуть дорівнювати від 0,3 до 0,9 років шкільного навчання.

Дослідники Оксфордського Центру демографічних наук Леверхульма, зібравши дані навчальних результатів учнів у Нідерландах під час першого восьмитижневого закриття шкіл у 2020 році, дійшли висновку, що це призвело до серйозного погіршення результатів навчання учнів початкової школи.

Погіршення результатів навчання особливо помітне в сім’ях із низьким рівнем освіти. Результати цих учнів на 50% гірші, ніж в інших. Незважаючи на якісне дистанційне забезпечення, учні початкового шкільного віку втрачають п’яту частину прогресу, який вони зазвичай роблять за рік, а на дітей із сімей у СЖО вплив був ще сильніший.

Науковці схвильовані, оскільки учні Нідерландів мали одні з найкращих у світі можливостей віртуального навчання, але в середньому втратили 20% очікуваного прогресу через закриття шкіл. Зважаючи на результати дослідження, уряд Нідерландів оголосив про виділення кризового пакету на 8,5 млрд євро на розширення шкільного персоналу, збільшення літніх програм репетиторства, підтримку психічного здоров’я учнів.

Дослідники з Кембриджського університету та RTI International, проаналізувавши дані з Гани (Західна Африка), підрахували, що минулий річний академічний прогрес дітей із сімей у СЖО Глобального Півдня може бути знищений закриттям шкіл під час пандемії. Вони виявили, що в середньому 66% навчальних досягнень, отриманих упродовж навчального року, поза школою втрачаються протягом трьох місяців. Також цей результат набагато гірший для дітей, які не мають належних ресурсів для домашнього навчання або підтримки.

За даними аналітичного огляду “Здоров’я та освіта: як пандемія COVID-19 вплинула на доступ до публічних послуг в Україні”, в Україні ще до пандемії недостатня якість шкільної освіти призводила до того, що орієнтовно 2,8 року загального часу навчання марнувалися.

Аналізуючи, навіщо потрібна реформа старшої школи, ми також зазначали, що вона допоможе усунути освітню нерівність, яку показують результати дослідження PISA-2018.

Наприклад, результати сформованості читацької, математичної і природничо-наукової грамотності в учнів / студентів, які навчаються у великих містах у ліцеях, гімназіях і спеціалізованих школах, значно вищі, ніж в їхніх однолітків. Максимальна різниця становить понад 2 роки навчання. Наприклад середній бал учнів / студентів у читанні у великих містах становить 499,4, а в учнів із невеликих міст та селищ – 420,6, з математики 494,1 та 408,1 балів відповідно.

Подібні відмінності між учнями з різних типів закладів освіти, а також учнів із різних типів місцевості показало й вітчизняне дослідження якості початкової освіти.

На жаль, в Україні загальні дослідження щодо рівня знань дітей і того, у яких знаннях та навичках залишилися прогалини під час дистанційного навчання, не проводилися.

Але такі дослідження критично необхідні, щоби проаналізувати якість освіти, попередити негативні наслідки нового можливого переведення закладів освіти на тривале дистанційне навчання і знайти рішення, які могли хоча би зменшити, якщо не вдастся повністю ліквідувати прогалини в якості освіти учнів та покращити систему дистанційного навчання загалом.

Адже під час пандемії ті прогалини, які були в знаннях учнів, лише погіршилися. Це підтверджують соціологічні дослідження дистанційного навчання, які проводилися в нашій країні під час пандемії. В опитуванні, яке ми проводили у квітні 2020 року, 45,6% батьків були частково задоволені результатами навчання дитини під час карантину й лише 25,3% задоволені повністю. Натомість, узагалі не задоволені були 27,4% батьків.

У дослідженні “Освіта й пандемія: що українці думають про дистанційне навчання та як оцінюють ЗНО” за липень 2020 року, здебільшого українці оцінили якість шкільної освіти в Україні як середню (44,5%), ще 10% – як позитивну, а третина громадян вважають її дуже низькою (11%) чи скоріше низькою (25%). Також 26% респондентів вказали, що з переходом на дистанційне навчання успішність дітей знизилася.

Проводила опитування щодо якості дистанційного навчання й Державна служба якості освіти України. Але всі ці дані – лише загальна картина того, як відбувалося дистанційне навчання.

Як зазначають автори дослідження “Здоров’я та освіта: як пандемія COVID-19 вплинула на доступ до публічних послуг в Україні”, у держави немає реальної картини рівня знань учнів у розрізі всіх регіонів, тому вона не може ухвалювати адекватні рішення, щоб адаптувати програми для надолуження втраченого розриву.

Немає точної інформації, скільки учнів взагалі не навчалися, які частини освітніх програм пропущені, які теми залишилися незрозумілими. Саме тому, на думку авторів, таке ключове значення має серія моніторингових досліджень прогалин у недоотриманих або втрачених знаннях і навичках. І на основі цих даних має бути підготовлена стратегія компенсації втрачених знань українських школярів. І я повністю підтримую цю позицію.

Важливо також вибудувати систему стандартизованих вимірювань результатів навчання на ключових етапах здобуття освіти, як наприклад, в Англії. Це дає змогу відстежувати навчальні досягнення дітей, вчасно реагувати на проблеми в освітній галузі, надавати підтримку й допомогу тим закладам освіти, які найбільше цього потребують.

Сергій Горбачов, освітній омбудсмен

 

Переглядів - 67