Неадекватні ситуації в школі: погляд експертів

Зі статті ви дізнаєтеся, що робити, якщо у закладі освіти мають місце неадекватні ситуації.

“Нова українська школа” зібрала другу добірку неадекватних ситуацій у школі й запитала в експертів, що робити, якщо сталося це чи щось подібне. Якщо це станеться з вами, вашою дитиною чи іншим учнем, тут є поради спеціалістів, що робити й куди звертатися.

Аби розібратися, ми поговорили з такими експертами:

  • Роман Корсун, юрист ГО Батьки SOS;
  • Олена Петрушкевич, психологиня та казкотерапевтка;
  • Сергій Горбачов, освітній омбудсмен.

Першу добірку ситуацій дивіться за цим посиланням. 

Проблема №1. Вчитель б’є дитину

Приклад ситуації: Учителька закрила в спортзалі учня й била його головою об стіну. Виявили, що педагогиня була в стані алкогольного сп’яніння.

Експерти:

Освітній омбудсмен: Треба подати заяву до поліції, оскільки йдеться про можливе кримінальне правопорушення. Також – заяву до керівника закладу освіти, щоби він провів службове розслідування щодо можливого порушення педагогічної етики та, за результатами розслідування, ухвалив рішення.

Наприклад, відсторонив учителя від виконання службових обов’язків, оголосив догану або звільнив на підставі ч. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України: “Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов”.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи”, – йдеться в законі.

Юрист: Спочатку треба звернутися до директора. Можна одразу написати заяву в поліцію, щоби прискорити вирішення ситуації. Утім, складність полягає в доведенні вчинку: чи були свідки, чи справді вчителька була в стані алкогольного сп’яніння.

Проблема в тому, що вчителька написала заяву на звільнення за власним бажанням, а отже – за деякий час вона може влаштуватися на роботу в іншу школу. В ідеалі, мала би бути створена комісія, яка розслідувала би цей випадок. За висновками, якщо все доведено, учителя мали би звільнити за вчинення аморального проступку особи, яка здійснює виховну діяльність. Адже цей проступок несумісний із педагогічною діяльністю.

І тоді, коли вона влаштовувалася би на роботу наступного разу, то мала би запис у трудовій книжці про те, чому її звільнили з попередньої роботи. Її, звісно, можуть брати на роботу потім, але це – ризик для нового роботодавця.

До того ж випадки звільнення за аморальні проступки є. Їх часто намагаються оскаржити – справи навіть доходять до Верховного Суду. А він чітко зазначає, які дії аморальні й за що вчителя мають звільнити.

У мене в практиці був випадок, коли вчителька періодично кричала на дітей та обзивала їх. Пощастило, що це записали на диктофон. І за це вчительку звільнили, хоча справа дійшла до Верховного Суду.

Психологиня: Якщо дитині страшно, до неї повертаються спогади, вона не може не думати про те, що сталося, почувається винною, навіть якщо всі їй кажуть, що це не так, якщо не може розплакатися, хоча мала б, варто звернутися до психолога чи психотерпевта. Дитині треба пояснити, що з такими емоціями треба працювати – вони самі не минають.

У цій ситуації треба говорити з дитиною: засудити вчинок учительки, пожаліти дитину, пояснити, що вона не винна. Також треба захищати дитину – вона має розуміти, що батьки роблять усе, щоби вона відчувалася в безпеці.

Проблема №2. Дитина травмувалась у школі

Приклад ситуації: Дитині зламало палець дверима. Директор школи не викликав швидку, поки не приїхали батьки, і попросив їх сказати, що провини школи немає.

Експерти:

Освітній омбудсмен: По-перше, негайно і одночасно викликати “швидку” та повідомити батьків.

Це може бути нещасним випадком, і карати школу за те, що дитина прищемила палець, немає підстав. Хіба це хтось зробив навмисно, але тоді це – справа поліції.

Інша справа – якщо школа негайно не повідомляє батькам і не викликає швидку. Є Порядок реагування та розслідування нещасних випадків, який чітко регламентує дії закладу освіти в таких ситуаціях. Якщо цього не зробили, треба оголошувати догану директору. А якщо вимагали, щоби батьки приховали цей випадок, то треба просто звільняти цих людей. Бо це – злочин щодо дитини й намагання ввести в оману розслідування.

Я не розумію директорів шкіл, які намагаються приховати ситуацію, якщо дитина раптом травмувалася. На моїй пам’яті не було жодної догани чи покарання директора школи, якщо він повідомляє про таке. А в моїй практиці був випадок, коли дитина на моїх очах пошкодила руку: бігла і перечепилася, вдарившись об підвіконня, біля неї  нікого не було. Директору нічого не буде за повідомлення про нещасний випадок, якщо він зробить те, що зобов’язаний зробити.

Юрист: На жаль, ця ситуація повторюється з року в рік у багатьох школах. До адміністрацій шкіл дуже складно достукатися й пояснити: якщо виникає проблема, її треба розв’язувати й показувати, як вони гарно це зробили. У нас відбувається навпаки – усе хочуть приховати.

Хоча алгоритм – дуже чіткий: якщо дитина отримала травму в школі, насамперед директор чи вчитель має зателефонувати батькам, а також викликати швидку, якщо травма тяжка. Поки їде швидка – надати мінімальну допомогу, яку може забезпечити школа чи медсестра. Якщо батьки не встигають приїхати, то представник школи має супроводжувати дитину в лікарню.

У лікарні треба зазначати, що дитина отримала травму в школі. Інакше – відповідальність школи зникає, і немає підстав щось розслідувати. У першому випадку школа, директор, комісія повинні провести розслідування і встановити, що стало причиною травмування дитини, усунути причини й покарати винних, якщо такі є.

Але в жодному разі ситуацію не можна приховувати, бо це призводить до наступних травм. Якщо пружина у дверях спрацювала раз і поранила палець, то спрацює знову. А директор має створити безпечне освітнє середовище в навчальному закладі.

До того ж є кримінальна відповідальність за залишення людини в небезпеці або за неналежне виконання обов’язків з охорони життя та здоров’я дітей.

Проблема №3. Уроки перетворюють на богослужіння

Приклад ситуації: У львівській школі заняття з християнської етики перетворили на богослужіння та проповідь.

Експерти:

Освітній омбудсмен: Стаття 35 Конституції чітко визначає, що “церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова”.

Це також визначає ст. 6 Закону України “Про освіту”. У визначеннях засад державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності йдеться: “Невтручання політичних партій… та релігійних організацій в освітній процес (крім випадків, визначених цим Законом)”. Також у статті 31 закону “Про освіту” зазначено: “Державні та комунальні заклади освіти відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер”.

Ще один принциповий момент. Часто в таких дискусіях можна почути аргумент, начебто ми проти того, щоби діти дізнавалися про про різні вірування та історію релігій. Але є велика різниця між двома підходами до цього питання в освітньому процесі:

  • Коли вчитель каже: “Наш Господь (Христос, Аллах, Єгова, Будда тощо) заповідав нам, що правильно чинити так…”;
  • Коли вчитель говорить: “Прихильники певної релігії вважають, що правильно чинити так…”.

Я – за те, щоби діти дізнавалися про множинний вибір різних людей, які вільно обирають вірити чи не вірити. Утім, якщо на заняттях проповідь і навчання не розділяють  це порушення закону.

У такому випадку насамперед треба звернутися до керівництва закладу освіти і вказати на порушення прав. Якщо немає належної реакції, треба звернутися в департамент освіти. Якщо й там не реагують, можна звертатися до освітнього омбудсмена.

Юрист: Усе це можна робити в приватному житті  вірити, опановувати християнську етику тощо. Але в Україна держава відокремлена від церкви, а церква відокремлена від школи. І жодна релігія не може бути визнана обов’язковою державою. Бо це буде дискримінація за ознакою віри. Коли уроки християнської етики перетворюються на богослужіння, це виходить за межі навчальної програми  і порушуються права людини.

Запровадження предмету з такою назвою за своєю суттю є дискримінаційним, бо встановлює перевагу однієї релігії над іншою, і дітям нав’язують релігійний складник.

Нині цей предмет входить до факультативного складника (варіативного складника навчальної програми, – ред.), тому батьки мають право погодится або не погодитися, щоби дитина відвідувала його. Якщо батьки проти, щоби їхня дитина відвідувала християнську етику, можуть написати заяву про відмову або скаргу в управління освіти про те, що порушується право дитини на освіту, коли урок впроваджують посеред навчального дня, і дитині немає куди дітися.

На те, щоби цей факультатив був у тому чи іншому класі, повинні погодитися всі батьки. Якщо хтось один не погодився, його не має бути. Не може бути примусу до вивчення.

Психологиня: На відміну від школи 15–20 років тому, нинішнє суспільство дозволяє йти проти. Раніше дорослі не могли уявити, що можна йти до директора школи і просити обґрунтування, чому відбувається так, а не інакше. Так, батьки не могли захистити дітей перед школою, бо самі її боялися.

Нині, якщо немає можливості написати заяву, що батьки беруть на себе відповідальність і їхня дитина не відвідує такі уроки, то з дитиною треба домовитися. Щоби вона ставилася до цього як до однієї з форм міфологізації.

Так батьки забирають у неї відчуття, що вірити – це обов’язково, і тільки так нормально. Треба поговорити з дитиною про те, що таке ритуали і традиції. Так батьки дають дитині вибір дослухатися до цього чи ні.

Проблема №4. Роздільні класи для хлопців і дівчат

Приклад ситуації: У Первомайську вже протягом 4 років функціонують класи для “коліжанок та панянок” і для хлопчиків – спортивні класи.

Експерти:

Освітні омбудсмен: Роздільне навчання не передбачено жодним документом. Ми навіть працюємо з узгодженням освітніх програм, щоби не було роздільного навчання на технологіях (трудовому навчанні).

Юрист: Ситуація складна, бо, очевидно, батьки спочатку погодилися на роздільне навчання, а потім передумали. Вони можуть написати заяву про відмову від роздільного навчання, але насамперед мають дійти згоди з іншими батьками й директором.

Зрештою, суспільство дійшло до того, що жінки та чоловіки мають рівні права згідно з Конституцією. І поділ на класи є дискримінаційним. Напевно, є й різниця в предметах, які вони вивчають. Наприклад, хлопці вивчають захист України, а дівчат вчать варити борщі. Цей поділ закладається з дитинства, у майбутньому дорослі знатимуть, що мають нерівні права. Утім, я не натрапляв на офіційні заборони цього.

Психологиня: З одного боку, звісно, можу говорити, що в нас і так багато стереотипів та обмежень. Потім у дорослому віці не всім вдається впродовж багатьох років пропрацювати це з психотерапевтом. І раптом у 30 років може виявитися, що людина не займається улюбленою справою, бо в дитинстві пояснили, що цим можуть займатися тільки хлопчики.

У цій ситуації мене не стільки лякає те, що є розподіл на хлопчиків та дівчаток, як те, що є спортивні класи і для коліжанок і панянок. Це  тематика, у якій не повинно бути статевої ознаки.

Але, з іншого боку, у цивілізованому світі така практика теж є. Усе стає на свої місця, коли розумієш, що деякі сім’ї мають такий погляд: роль окремо для жінок та чоловіків у соціумі дуже важлива. Я не можу за це засуджувати й казати, правильно це чи ні. Це  ціннісний рівень, і якщо батьківська виховна система має елементи розподілу, то їм підходить школа, яка продовжує її. Батьківські цінності збігаються з цінностями школи. Якщо батькам це не підходить, значить їхні цінності не збігаються з цінностями школи.

Якщо ми віддаємо дівчинку в дівочий інтернат, у якому вона взагалі не бачить хлопців,  це проблема. Але якщо йдеться про те, що роздільно навчаються тільки в школі, а дитина на позашкілля ходить на спорт, танці тощо, спілкується надворі з хлопцями, то все гаразд.

Я пам’ятаю пояснення польської школи для хлопчиків. Там навіть жінки, здається, не працюють. Вони кажуть, що хлопцям значно легше зосередитися в таких умовах. Але вони не закривають хлопців і дівчат окремо. У них купа спільних подій, багато спільних проєктів.

Проблема №5. Батьки кричать на вчителя, ображають при дітях

Приклад ситуації: “Спочатку батько підвищив голос на класного керівника під час батьківських зборів, які відбуваються в режимі Zoom-конференції. Пару днів потому, прийшовши в клас, де навчається його дитина, і дочекавшись, коли в класі не буде педагогів, почав обговорювати з учнями питання, як йому вчинити з класним керівником – вигнати його зараз або почекати літа. Учні спробували його вгамувати, але батько нагрубив тепер уже дітям і пішов”.

Експерти:

Освітній омбудсмен: Скоріше за все, батько вирішив у такий спосіб вирішити свій конфлікт із вчителем. Дії батька неправомірні, бо він втягує у процес задоволення своїх амбіцій неповнолітніх здобувачів освіти. Єдина рекомендація вчителю  подавати до суду. Водночас, якщо батько “грубив” дітям та тиснув на них, вони мають право звернутися до директора школи із заявою, щоби захистити їх від неадекватних дій дорослої людини. Ще один варіант дій для дітей та їхніх батьків  звернутися до поліції.

Юрист: Тут радше ситуація стосується взаємин між дорослими людьми. Я би не робив акцент на тому, що це  вчитель і батько. Радше це – двоє дорослих людей, які не порозумілися. Така ж ситуація могла відбутися в магазині чи надворі. Особливого захисту для вчителя в цій ситуації не треба.

Якщо батько порушує громадський порядок у закладі освіти, то він може відповідати або за дрібне хуліганство за Кодексом про адміністративні правопорушення, або за хуліганство за Кримінальним кодексом.

Утім, ця ситуація тягне за собою іншу проблему. У школі є батьківські комітети, які збирають гроші. Керівники батьківських комітетів відчувають владу. Мовляв, можуть щось вирішувати в школі і впливати.

Наприклад, за рахунок батьківських коштів учителям виплачували додаткову заробітню плату. Законом це не заборонено, але це має відбуватися офіційно, з оплатою податків. А в школі має керувати директор, а не батьки.

І батьки точно не можуть вимагати в грубій формі когось звільнити. Це  беззаконня. Директору школи і вчителю треба виконувати свої обов’язки і спілкуватися з батьки виключно з питань освіти дитини та її поведінки. А всі фінансові запитання директор має врегульовувати з управлінням освіти. До того ж батьки не повинні спілкуватися з іншими дітьми без присутності їхніх батьків.

 

Марія Марковська, “Нова українська школа”

 

Переглядів - 29