Інструментарій для ефективного навчання з прав людини

Посібник “Культура й практика викладання прав людини: поради, вправи, симуляційні ігри” – це перша в Україні спроба зробити викладання прав людини не лише цікавим, а і практичним, щоби сформувати в дітей відповідні компетентності та навички”.

Як вчити дітей правничим дисциплінам так, щоби вони не втомлювалися від законів, а розуміли користь цих знань для побудови свого майбутнього? Як виховати активну громадянську позицію? Як навчити молодь усвідомлювати свою цінність для суспільства та поважати іншу думку?

Новий посібник від ГО “CRISP” та ГО “ЕдКемп Україна” дає відповіді на ці запитання та пропонує інструментарій для ефективного навчання з прав людини.

“Нова українська школа” проглянула посібник і поговорила з авторським колективом про те, як користуватися виданням.

НАВІЩО ПОТРІБЕН ПОСІБНИК

Посібник “Культура й практика викладання прав людини: поради, вправи, симуляційні ігри” – це спільний проєкт німецької ГО “CRISP – Crisis Simulation for Peace e.V.” та ГО “ЕдКемп Україна”. Перша ГО спеціалізується на ненасильницькому вирішенні конфліктів у різних країнах, а друга – опікується в тому числі питаннями недискримінації в освіті, ідеєю вчительської автономії та реалізації індивідуального маршруту професійного розвитку.

“Тема прав людини – актуальна та поширена в сьогоднішньому світі, – зазначає віцеголова Ради ГО “ЕдКемп Україна” й кандидат соціологічних наук Олег Марущенко.

Проте для значної кількості педагогів, на яких покладено її викладання, освітні методики з питань прав людини лишаються такою собі terra incognita: наче і зрозуміло, про що йдеться, але чітких дієвих інструментів катастрофічно не вистачає. Тоді ж як суха теорія не дає змогу пояснити учнівству важливість процесу та його практичне втілення в реальне життя.

Посібник – перша в Україні спроба зробити викладання прав людини не лише цікавим, а і практичним, щоби сформувати в дітей відповідні компетентності та навички”.

Для створення посібника було відібрано 15 активних педагогів і ще 5 представників та представниць громадськості, які спеціалізуються на темі прав людини. Майже рік вони працювали над створенням збірки.

“Вивчення прав людини в школі, на жаль, часто сприймається й учнівством, і педагогами як суто теоретичне питання, відірване від життя, – коментує координаторка проєкту від ГО CRISP Катерина Павлова. – Хоча насправді всі можуть і повині користуватися своїми правами, не порушуючи водночас прав інших людей. Тобто цю тему варто вивчати не лише як набір понять та правил, а пропускати через себе. Не тільки розуміти, а й відчувати.

Тому ми й розробили методики, що дають змогу зануритися в процес та створити умови, наближені до реальності, які допомагають зрозуміти та побачити ситуацію з різних перспектив, навчитися мирно вирішувати конфлікти та формувати відповідальне ставлення до подій у реальному житті”.

Нині посібник на апробують. Авторський колектив проводить тренінги та воркшопи для вчительства пілотних шкіл, які поступово імплементують запропоновані методики. Триватиме це до кінця цього навчального року, долучитися можна, надіславши запит через офіційну сторінку EdCamp у Facebook.

“Ми плануємо, що вже в червні будемо відпускати наш продукт у вільне плавання, – каже Олег Марущенко. – Користуватися ним просто і зрозуміло, тож будь-який зацікавлений педагог чи школа зможе використовувати посібник у повсякденній практиці: збірка буде доступною як у друкованому вигляді , так і онлайн чи у форматі pdf“.

СТРУКТУРА ПОСІБНИКА

Посібник складається з трьох частин – теоретичної, 16-ти вправ та 2-х симуляційних ігор.

Теоретична частина

У теоретичній частині подається базова інформація про права людини, історію формування цього питання, становлення поняття в загальнолюдській практиці та українському законодавстві.

Тут також йдеться про методику викладання прав людини в такий спосіб, щоб учнівство мало змогу отримати не лише сухі цифри та факти, але зрозуміти важливість питання.

Так, викладання прав людини має відповідати трьом ключовим компонентам – “про”, “через” та “для”.

Перший компонент – теоретичні знання, суть правових понять та механізми захисту.

Другий – те, що викладання прав людини має відповідати цим самим правам людини, мотивувати всіх учасників і учасниць освітнього процесу критично мислити та аналізувати ситуації, уникати будь-якої дискримінації та проявляти повагу до думки кожного й кожної.

Третій, компонент “для”, означає, що учнівство має навчитися використовувати знання та навички у своєму житті, стаючи повноправними та активними громадянками і громадянами.

Вправи

Усього їх 16, і вони розбиті за тематичними блоками:

  • “Вступ до прав людини”;
  • “Недискримінація”;
  • “Принцип участі”.

Кожен тематичний блок супроводжують короткі роз’яснення основної ідеї та мети вправ. Також пропонується кілька додаткових джерел для самостійного вивчення, аби заглибитися в тему.

Симуляційні ігри

“Симуляційні ігри – нова методика, яка дає змогу не лише застосовувати теоретичні знання, а й отримувати практичні навички, а головне – розуміння взаємозв’язків предметів, міждисциплінарних понять та мети вивчення цього всього. І це не моя думка, це враження мого учнівства, з якими ми виконуємо ці вправи та проходимо симуляційні ігри”, – каже вчителька основ здоров’я 4–9 класів, заступниця директора Бердянської гімназії №3 “Сузір’я” Запорізької області, співавторка посібника Вікторія Заводько.

Симуляційна гра – це модель реальності, яка відтворює певний конфлікт або складну ситуацію й дає змогу учасникам і учасницям експериментувати з рішеннями в безпечному середовищі. У центрі гри – проблема, яку потрібно розв’язати спільними зусиллями.

Кожен і кожна з учасників/-ниць отримує спеціальну картку зі своїми індивідуальною біографією, історією та світоглядом. Тобто дитина має змогу на час гри перевтілитися на іншу особу, діяти й думати, як інша, часто доросла, людина, доводити свою думку на основі іншого світосприйняття, дискутувати з рештою.

“Дві гри – “Правила школи” та “Безводів” – це, фактично, основа посібника, наріжний камінь, з якого виникла ідея створити цю методичну збірку, – пояснює вчителька англійської мови Маріупольської школи №51, яка також є співавторкою збірки, Анастасія Ярова.

Але не так просто грати в ці ігри, як може здатися на перший погляд. Щоби максимально ефективно їх пройти, і вчительство, й учнівство мусять мати базове уявлення про права людини та початкові навички інтерактивного спілкування. Тож теоретична частина та низка вправ допоможуть підготуватися до симуляційної гри”.

Кожна гра супроводжується не лише сценарієм та роздатковими матеріалами, а й докладною інструкцією для педагога – поетапна реалізація із врахуванням вікових особливостей учнівства, облаштування приміщення, тривалість кожного етапу, цілі та завдання гри.

Гра складається з трьох етапів:

  • вступу, коли учасники й учасниці ознайомлюються з тематикою та ситуацією;
  • взаємодії, коли і відбувається основне вирішення конфлікту;
  • оцінювання – група обговорює перебіг подій під час другого етапу, робить висновки та докладно розбирає ситуації.

У цій грі немає правильного чи неправильного результату. І кожен раз результат буде іншим – так, як у реальному житті, – каже Анастасія Ярова. – Але останній етап дає можливість рефлексії, це важливо для усвідомлення своєї громадянської активної позиції на майбутнє”.

Симуляційна гра дає змогу поставити себе на місце іншої людини і краще зрозуміти її мотиви, пояснює Катерина Павлова.

Уявіть, наприклад, приватну школу, де вчаться діти з доволі забезпечених родин. Вони ніколи не стикалися з умовами, коли потрібно до початку занять нагодувати корів та зібрати городину, інакше до школи ти взагалі можеш не потрапити.

Сценарій гри дає змогу розглянути світ з іншого погляду, почати мислити іншими категоріями, зрозуміти й відчути нюанси конфлікту. Після закінчення симуляційної гри ці відчуття нікуди не зникають, а формують інший світогляд та, як мінімум, навичку ставити себе на місце іншої людини та намагатися й надалі розбиратися в ситуації зважено”.

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПОСІБНИКОМ

Насамперед, педагогам рекомендують ознайомитися з розділом про викладання та фасилітацію навчання й відповісти для себе на кілька рефлексивних запитань: наскільки обраний для проведення такого уроку клас готовий до обговорення та має достатні теоретичні знанням; чи має сам педагог відповідні знання та навички.

Відповіді на ці запитання треба занести в таблицю балів, за якою педагог може обрати вправи для початкового, середнього чи просунутого рівнів.

Розробники й розробниці рекомендують пройти, як мінімум, по одній вправі, що відповідає рівню підготовки класу, з кожного тематичного блоку. До кожної вправи також пропонуються рекомендації щодо віку учнівства, з яким найбільш ефективно їх проходити.

Усі вправи вкладаються в 45 хвилин, ігри – призначені для двох уроків по 45 хвилин.

Кожна вправа містить покроковий сценарій, запитання до теми, роздатковий матеріал, якщо він необхідний. Тобто педагог може йти чітко за цим сценарієм, з іншого боку – вітається адаптація, адже вчитель/-ка краще знає потреби та можливості свого класу.

Також у посібнику є роздатковий матеріал для кожної вправи та гри – сценарії, картки учасників і учасниць, спеціальні додатки. А для педагогів є інструкції щодо адаптації матеріалу для проведення занять за пропонованою методикою онлайн.

Немає обмежень щодо використання вправ для викладання того чи іншого предмету, – додає Олег Марущенко. – Якщо педагог побачить відповідність теми і змісту своєму предмету, то немає проблем проводити такі ігри на уроці фізики чи літератури. Проте логічно, що вправи більш пристосовані до викладання правознавства, громадянської освіти, основ здоров’я. Ми також рекомендуємо проводити за цим підручником класні години”.

“Використання вправ та проведення ігор під час навчання дає змогу отримати практичний досвід із різних життєвих ситуацій, близьких до розуміння дитини, – додає Анастасія Ярова.

Але головне, на мою думку, – те, що вправи розроблені, аби не лише навчити, але і стимулювати використовувати набуті знання в реальному житті, формувати активну громадянську позицію на майбутнє”.

“Ми прагнемо, – каже Олег Марущенко, – щоби, навчаючись за цими матеріалами, діти розуміли, що кожен і кожна з нас може щось змінювати, що наше спільне майбутнє залежить від нашої наполегливості, знання своїх прав та обов’язків, вміння аргументовано доводити позицію та не бути байдужими”.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

 

Переглядів - 13