Чому до цього схильні не лише дорослі, але й діти та як цього уникнути?
Розповідає нейропсихологиня Марина Вєжис
Про прокрастинацію у дорослих відомо багато. А чи буває вона у молодших школярів? Більше онлайн-спілкування чи ігор на телефоні, зволікання з домашньою роботою, нехтування щоденними сімейними правилами — діти також можуть відкладати справи на потім.
ТОП причин дитячої прокрастинації
Марина Вєжис працює зі школярами різного віку. Нещодавно вона провела власне опитування серед тьюторів та вчителів щодо головних проблем у навчальному середовищі.
Найбільше відгуків зібрала тема “Не хоче вчитися або нічого не хоче”. На другому місці — “Розумний, але неуважний” і на третьому — “Не слухається, проявляє агресію, огризається”. Звичайно, це не вичерпний перелік, і результати дуже суб’єктивні. Та відповіді педагогів підтверджують мій власний досвід і ті запити, з якими до мене звертаються навчальні центри та вчителі,
— коментує Марина Вєжис.
За словами нейропсихологині, “три кити” цих проблем такі:
1. Брак часу (головна фраза: “Давай потім…”)
У батьків немає часу. Вони часто жертвують діалогом та глибиною стосунків, бо поспішають, тривожаться, стресують. Психологиня Людмила Петрановська називає цей стан “батьківським неврозом”: з дітьми вони обговорюють лише термінові речі.
2. Короткі відповіді на всі запитання (головна фраза: “Хочеться пограти і треба зробити уроки — як встигнути за один вечір?”).
На всі запитання дитини у дорослих часто є готові відповіді. Тоді тривалість діалогу становить 15 секунд, бажання розбиратися й заглиблюватися відсутнє. Бажання відповісти чітко й зрозуміло не завжди корисне. Важливо дати дитині час і простір порозмірковувати над запитаннями, ситуаціями й дилемами, які вона спостерігає у власному житті. Не поспішайте з порадами.
3. Дитина хоче бути успішною (головна фраза: “Але ж він/вона має…”).
Часто діти відчувають, що дорослим потрібні не вони, а їхні успіхи. І починають чинити цьому спротив. Дитина хоче, щоб її погляди, потреби та інтереси почули й зрозуміли.
4. Не чекайте самодисципліни (головна фраза: “Чому ти такий/така не зібраний(-а)…”).
Дитині молодшого шкільного віку вкрай важко організувати себе, як і дорослому, буває важко відірватися від стрічки в соцмережі чи серіалу. Дорослий має допомогти дитині організовуватися: забрати все зайве, організувати робоче місце, нагадати, ще раз нагадати, привести за руку, якщо потрібно.
Долаємо прокрастинацію разом
Коли дитина говорить: “Я не хочу”, насправді це означає: “Я не хочу напружуватися, не хочу фруструватися, не хочу працювати, не хочу, щоб мною хтось командував, не хочу, щоб робота була нудною, не хочу відчувати неуспішність”.
Поставтеся до цього серйозно. Хваліть дитину за успіх або ж за старання. Якщо немає, за що похвалити, відзначте відсутність негативної поведінки.
Водночас необхідно дотримуватись певних правил:
- контролювати час для ґаджетів;
- приділяти час спілкуванню не тільки про школу;
- слідкувати за режимом та особистими кордонами.
Разом з Мариною Вєжис ми зібрали найбільш дієві способи подолання вищезазначених симптомів дитячої прокрастинації.
Об’єктивно оцініть ваші вимоги до дитини.
Подумайте, чому дитина не хоче виконувати певне завдання: найчастіше причина цьому дуже конкретна.
Що заважає дитині виконати завдання? Коли знайдете причину, допоможіть їй з нею впоратися: «Я помітила, що тобі важко саме в перші 15 хвилин, потім ти чудово справляєшся. Ти теж це помітив(-ла)?, — радить експертка.
Але з такими проблемами, як дислексія, дефіцит уваги, гіперактивність, імпульсивність, висока чутливість, розлади аутистичного спектра, дитина не впорається самостійно. Це фактори, які можуть впливати на академічну успішність. Тільки чуйні батьки здатні зрозуміти, що у дитини можуть бути труднощі, тож їй потрібна допомога дорослих.
Якщо ми говоримо про хатні обов’язки, чи завжди ви справедливі до дитини? Чи не звучить ваше прохання про допомогу як покарання або спосіб маніпулювати дитиною, щоб відірвати її від ґаджета? Приховані мотиви можуть дратувати і порушувати ваші стосунки, — запевняє нейропсихологиня. — Хваліть дитину за її успіхи, а ще тоді, коли їй вдалося зробити щось трохи краще, ніж завжди. Не вважайте прибраний посуд або складені речі звичною справою. Помічайте такі дрібниці, розкажіть про них бабусям або татові.
Не змушуйте любити те, що не подобається.
За словами Марини Вєжис, не варто очікувати захвату від уроків, якщо вони не подобаються вашому школяреві. Але разом ви можете придумати, як це компенсувати і розслабитися після них. Наголошуйте на цих “бонусах”: спільному часі, цікавій подорожі тощо.
Наостанок варто зазначити, що тема подолання прокрастинації стає актуальною тоді, коли батьки розуміють, що ніяк не можуть вплинути на дитину. І розпочинати спільну роботу над проблемою найкраще, починаючи з молодшої школи, адже у підлітковому віці ситуація може стати критичною.
Авторка: Анастасія Пасічна, журналістка проєкту “Навчаємось разом: дружня школа”