Як проводити формувальне оцінювання? Не загальними, а конкретними рекомендаціями поділилися фінські експертки Аня Хурінайнен-Косунен і Рія Палмквіст у межах серії вебінарів від Фінського проєкту реформи української школи “Навчаємось разом” + проєкту ЄС і Команди підтримки реформ.
Як проводити формувальне оцінювання? Не загальними, а конкретними рекомендаціями поділилися фінські експертки Аня Хурінайнен-Косунен і Рія Палмквіст у межах серії вебінарів від Фінського проєкту реформи української школи “Навчаємось разом” + проєкту ЄС і Команди підтримки реформ.
Зокрема, вони запропонували низку форм, які протягом навчального року заповнюють учитель, дитина й батьки для планування і проведення формувального оцінювання. “Нова українська школа” зібрала приклади цих форм в одній публікації.
ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ
Формувальне оцінювання варто розпочинати із самооцінювання вчителів (форми 1–2). Це, фактично, SWOT-аналіз педагогічної практики, навичок та можливостей педагога, що дає змогу йому / їй розібратися, яких знань чи умінь не вистачає (можлива траєкторія розвитку вчителя) та на які свої сильні сторони можна спертися, розробляючи критерії формувального оцінювання для своїх учнів.
Починаючи з 5 класу, рекомендують експерти, учні є вже достатньо самостійними, аби планувати свою навчальну діяльність та ставити свої цілі. Тож можна запропонувати дітям визначити їхні індивідуальні цілі на навчальний рік (форма 3, заповнюється на початку навчального року). Діти можуть оцінити свої попередні досягнення, навички, уміння та поведінку та поставити перед собою нові завдання. Цілі можна ставити як щодо освітнього процесу та навчальної активності загалом, так і попредметно. У другому випадку ефективність планування, а також, за практичними спостереженнями, результативність будуть вищими.
Упродовж навчального року можна пропонувати учням заповнювати таблиці самооцінювання (форма 4). Учень / учениця має проаналізувати свою роботу та поведінку й відповісти на запитання, а подекуди і проставити собі бали. Експерти рекомендують обговорювати вчителю з учнем результати такого самооцінювання в індивідуальному порядку, щоби дитини отримувала повноцінний зворотний зв’язок щодо розвитку своєї навички самооцінювання.
Проте, окрім конкретної поведінки на уроці, дитині корисно мати і практику рефлексії (форми 5–6). Педагог же на основі вивчення та аналізу таких учнівських анкет може зробити висновок про атмосферу в колективі, потреби кожного учня / учениці, а також спланувати свою роботу так, щоби кожна дитина могла отримати допомогу й підтримку у своїй освітній траєкторії. Рекомендується, щоби ці анкети також передивилися і прокоментували батьки учня / учениці, відповівши на запитання, наскільки реалістично їхня дитина оцінює обставини та свою поведінку.
Заповнення таких анкет є підставою для подальшого діалогу вчителя з дитиною та батьками, коли всі сторони можуть висловити свої очікування від подальшого навчального процесу. Вчителю також варто провести бесіду з кожним учнем / ученицею індивідуально, щоби з’ясувати реальні причини негативних процесів, що їх учитель міг зауважити в анкетах (наприклад, брак комфорту для дитини, небажання працювати індивідуально чи в групах, наявність тимчасових особливих потреб тощо).
Можна також запропонувати класу оцінити свою групову роботу (форма 7). Як правило, таке оцінювання здійснюється по завершенні проєктної діяльності. Дитина не лише відповідає на питання “так-ні”, але й може лишити розгорнутий коментар для вчителя. Проте тут важливо, аби дитина почувалася комфортно та довіряла педагогу.
Дітям молодшого шкільного віку (1–4 класи) розробляють спеціальні анкети (форма 8), що дають дітям змогу здійснювати рефлексію та самооцінювання, відповідно до їхнього віку: запитання тут прості та стосуються переважно організації навчання, але вчитель може змінювати їх на свій розсуд та відповідно до своїх завдань.
Рекомендується, щоби такі анкети молодші школярі заповнювали щотижнево, а також віддавали своїм батькам на підпис, аби ті мали змогу відслідковувати поведінкові успіхи своєї дитини. Учневі же це допомагає акцентувати увагу на тому, що він / вона може покращити у своїй поведінці.
Діти старшого віку (орієнтовно з 5 класу) можуть проводити не лише самооцінювання, а й оцінювання своїх однокласників або партнерів у групі / парі (форма 9) за навчальними предметами. Педагог, відповідно, зможе зробити висновок щодо ефективності групової роботи та рівня взаємодії учнів у класі.
ПІДСУМКИ НАВЧАННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
На основі результатів оцінювання вчителем та самооцінювання рекомендується проводити обговорення досягнень в індивідуальному форматі з учнями та їхніми батьками. У початковій школі ініціатором такого спілкування може бути вчитель, у старших класах – класний керівник, який збирає інформацію від учителів-предметників та робить її аналіз для презентування батькам (форма 10). Основне завданням такого обговорення – визначення поточної ситуації, постановка цілей на майбутнє та визначення, якої допомоги потребує дитина та хто може її надати.
Наприкінці першого семестру рекомендується проводити проміжне оцінювання. Для цього варто запропонувати дитині провести рефлексію, згадати поставлені на початку року цілі та поміркувати, чого вже вдалося досягти, а що потребує доопрацювання (форми 11, 13). Учень оцінює свою роботу з кожного з предметів, а також компетентності, яких вдалося чи не вдалося набути. Окрім заповнення таблиць, пропонується також дати розгорнуті відповіді на запитання щодо своїх досягнень у навчанні та поведінки. З результатами такого оцінювання рекомендується ознайомити й батьків.
Батьки мають бути активними учасниками освітнього процесу своєї дитини. Тому педагогу (класному керівнику) пропонують залучати їх до оцінювання поведінки їхньої дитини (форми 12, 13). Адже значну частину часу учень / учениця проводить удома, і вчителю необхідно розуміти, як він / вона поводиться поза навчальним закладом та як організована його позашкільна діяльність.
Також рекомендується залучити дитину та її батьків до спільного обговорення подій у школі. Щоби дорослі могли поділитися власними висновками та спостереженнями за реакцією дитини на освітній процес, можна запропонувати заповнити спеціальну анкету (форма 14), де перша частина – це записана дорослими думка дитини, а друга – зауваження та пропозиції батьків до організації навчання.
ПЛАНУВАННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ
Формувальне оцінювання здійснюється протягом року, а аналіз результатів дає вчителю змогу зробити висновок щодо ефективності навчання, а також визначити індивідуальну траєкторію кожного учня / учениці та допомогу, яку він чи вона потребує. Але ця діяльність потребує й ретельного планування.
Фінські експерти пропонують використовувати орієнтовні таблиці (форма 15 – для початкової та базової шкіл окремо або загальна форма 16). Це допоможе структурувати роботу над формувальним оцінюванням, а також ознайомити з цим процесом батьків та самих учнів, щоби працювати над ним спільно та максимально ефективно.
Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”