Додаток Г
Супервізія як інструмент підтримки й професійного розвитку педагогів дедалі активніше впроваджується в освітній простір України. Вона допомагає вчителям отримати кваліфіковану пораду, побачити альтернативні підходи до викладання, віднайти ресурси для подолання професійних труднощів. Проте, як і будь-яке нове явище, супервізія стикається з низкою викликів, які уповільнюють її розвиток.
На нашу думку, саме зараз варто звернути увагу на два ключові гальмівні фактори:
- Недостатнє розуміння педагогами суті процесу супервізії. Частина вчителів сприймає її як контроль чи перевірку, а не як підтримку. Відповідно, формується неготовність долучатися до цього процесу.
- Складність у відборі супервізорів. Чіткі критерії та прозорі процедури ще не напрацьовані в достатній мірі, що ускладнює формування корпусу супервізорів.
Шляхи подолання бар’єрів
- Формування довіри через доступні інструменти
Досвід наших супервізорів, яким вони діляться постійно, а особливо часто у період проведення супервізійних сесій, показує, що вчителі краще сприймають інформацію, якщо вона подана просто, зрозуміло й підкріплена прикладами з практики (Додаток 1).
Саме тому важливим є створення буклетів, історій успіху сертифікованих супервізорів, проведення коротких воркшопів у школах. Такий формат дає змогу пояснити: супервізія — це партнерська підтримка, а не перевірка (Додаток 2).
На нашу думку, розповіді супервізантів поступово змінюють уявлення педагогів. Вони переконуються: супервізор не приходить із критикою, а допомагає знайти відповіді на запитання й розв’язати конкретні професійні ситуації. Це руйнує стереотипи і створює атмосферу довіри (Додатки 3 і 4).
- Позитивний досвід у школах як доказ результативності
Попри те що супервізія ще не є масовою практикою, уже проведені сесії засвідчують її ефективність. Учителі відзначають, що завдяки супервізорам отримали корисні поради з планування уроків, змогли знайти нові ідеї для роботи з учнями, а також подолати відчуття професійної ізоляції ( Додатки 5.1-5.3 і 6).
На наше переконання, цей досвід стає «точками росту» для поширення супервізії, адже саме практичні результати найкраще переконують скептиків. Особливо важливо, щоб позитивні приклади ставали відомими іншим педагогам — через професійні спільноти, освітні видання, семінари тощо.
- Прозорі процедури відбору супервізорів
Другим ключовим викликом є формування корпусу супервізорів. Наразі існує потреба у виробленні чітких критеріїв та зрозумілих процедур відбору. У планах — запровадження співбесід, навчальних модулів та наставництва з боку досвідчених супервізорів.
Не менш важливим є донавчання сертифікованих регіональних супервізорів, зокрема з питань проведення групових супервізій. Ми віримо, що такий підхід забезпечить не лише кількісний, а й якісний розвиток мережі супервізорів (Додаток 7-9).
Роль освітянських інституцій різних рівнів у розвитку супервізії
Ефективність супервізії можлива лише за умови спільної відповідальності та узгоджених дій усіх учасників процесу:
- ОІППО — формує рамку, стандарти, готує й підтримує супервізорів (Додатки 10-10.2 і 11-11.1).
- Заклади загальної середньої освіти (ЗЗСО) — забезпечують внутрішню культуру довіри та відкритості, створюють простір для проведення супервізій.
- Учителі — долучаються до процесу, поступово входячи в нього через практику та усвідомлюючи його цінність для власного розвитку.
Ми переконані, що лише в такій тристоронній співпраці супервізія перестане бути формальністю й набуде статусу реального інструмента професійного зростання педагога (Додаток 12).
Висновки
Супервізія в українській освіті — це виклик і водночас можливість. Виклик — тому що вчителям потрібен час, щоб змінити ставлення й подолати упередження. Можливість — бо супервізія допомагає педагогам стати більш впевненими, відкритими до інновацій, здатними якісно змінювати освітній процес.
Подолання ключових бар’єрів — нерозуміння суті супервізії та непрозорості у відборі супервізорів — можливе лише за умови послідовної роботи на всіх рівнях. Спільні зусилля інституцій, закладів і педагогів здатні перетворити супервізію на одну з найважливіших практик професійної підтримки вчителя
Марія БАРНА, доцентка кафедри освітньої політики
КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти»,
кандидатка педагогічних наук, доцентка
Оксана ДІЛЬНА, доцентка кафедри гуманітарної освіти
КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти»,
кандидатка філологічних наук
Додаток 1 2025 Есе1Відкрита розмова Пецкович, Онисько
Додаток 2 2025 Презентація до зустрічі супервізорів_і керівників ЗЗСО_25.02_Барна Дільна
Додаток 3 2025_Есе2 Відлуння сесії_Кіндій
Додаток 4 2025 Есе3 Відлуння сесії Суховерська
Додаток 5.1 2025 КТП алгебра, геометрія (фрагменти) 7 клас Барна, Чуприна
Додаток 5.2 2025_Урок-зворотний дизайн Лінійна функція,7 кл Барна, Чуприна
Додаток 5.3 2025 Кейс завдань у розрізі ГЗР алгебра 7 кл. Барна, Чуприна
Додаток 6 2025 Урок – зворотний дизайн Геометрія, 7 кл. Барна, Онисько і супервізанти
Додаток 7 2025 Супервізія Дорожня карта Барна Дільна
Додаток 8 2025 Лист 307 від 15.09 Опитування керівників…
Додаток 9 2025 Опитувальник керівників…
Додаток 10 2025 Міфи та реальність Презентація Барна Дільна
Додаток 10.1 2025 Сценарій Міфи та реальність_Барна Дільна
Додаток 10.2 Міфи і реальність
Додаток 11 2025 Дилеми та вибір Презентація Барна Дільна
Додаток 11.1 2025 Сценарій Дилеми та вибір Барна Дільна
Додаток 12 2025 Кроки подолання Барна, Дільна