У статті ви прочитаєте про виклики та їх вплив на якість освіти в умовах воєнного стану
З пандемії — у війну
Те, що пандемія передувала повномасштабному вторгненню рф, було свого роду рятівним колом для українських шкіл. Освітній омбудсмен Сергій Горбачов каже, що досвід пандемії допоміг організувати дистанційну освіту, підготувати до цього українських вчителів, створити численні онлайн-ресурси та налаштувати їх.
«Якби не досвід пандемії, у перші тижні вторгнення ми мали б просто повний освітній колапс. А так, маючи певний ресурс і досвід двох років пандемії, освіта змогла вистояти під цим страшним ударом», — каже омбудсмен.
Навчання під час карантину та великої війни, хоч і має певні спільні риси, але суттєво відрізняється.
«Війна посилила розриви, бо значна частина дітей продовжує вчитися дистанційно. Трагедія в тому, що початкову школу зараз закінчують школярі, які [фізично] майже не були у класі, оскільки спочатку був “ковід”, а потім і війна», — наголосив заступник голови освітнього комітету Сергій Колебошин.
Думку парламентаря підтримує психологиня Богдана Янків. Вона розповіла про родину, яка звернулася до неї по допомогу. Хлопчик, учень четвертого класу, нині абсолютно не соціалізований. Дитині вже важко контактувати з іншими людьми, і причину цього фахівчиня вбачає в дистанційній освіті.
Від навчання до виживання
Офіс омбудсмена виділяє сім груп дітей, для яких умови здобуття освіти під час війни суттєво відрізняються.
Чотири групи дітей перебувають у зоні впливу влади. Це діти, які:
- продовжують жити та навчатись у своєму населеному пункті;
- є внутрішньо переміщеними;
- виїхали за кордон;
- перебувають на деокупованих територіях.
З іншого боку — вразливі групи дітей, на яких Україна практично не має впливу. Це діти, що:
- мешкають або перебувають поруч із зоною активних бойових дій;
- залишаються на тимчасово окупованих територіях;
- є депортованими до росії (таких нараховується 19 499, за даними платформи «Діти війни» на 13 червня).
«Різні групи вимагають різного підходу. Якщо ми говоримо про дітей, які навчаються на території [підконтрольній Уряду] України, — тут головна проблема насамперед безпекова. Щоб діти могли безпечно навчатися, необхідне укриття, а на його будівництво й оснащення потрібні гроші, проєкти та час», — розповідає Сергій Горбачов.
Що стосується деокупованих територій, там уже вказують на великі втрати в навчальному фонді, бо окупанти знищили чи пошкодили частину закладів освіти, багато української літератури. За словами освітнього омбудсмена, нині підручників та якісного інтернету там практично немає, а ще — не вистачає вчителів.
Дітям, які перебувають у зоні активних бойових дій, взагалі не до освіти. Очевидно, що для них головне завдання — це вижити. На тимчасово окупованих територіях росіяни чинять освітній геноцид, знищуючи українську ментальність.
«Це дуже серйозна тема, і з нею, сподіваюся, виступатиму на слуханнях щодо злочинів росії на тимчасово окупованих територіях у ПАРЄ у Страсбурзі наприкінці червня», — заявив Сергій Горбачов.
До слова, дитячі депортації стали єдиною підставою для Міжнародного кримінального суду, щоб видати ордер на затримання володимира путіна як військового злочинця.
Звісно, безпечного місця в Україні наразі немає. Але навіть якщо брати до уваги «умовно безпечне», то й там частина дітей не могла повноцінно навчатися через брак укриттів або погані умови в них.
Ще одна серйозна проблема, з якою зіткнулися українські діти, — відсутність електрики восени та взимку під час системних атак росії на українську енергосистему.
Про що свідчить статистика?
Щоб порівняти якість освіти за певні періоди на різних рівнях, важливо володіти даними з початкової точки (було ось так) і нинішньої (а стало так). Однак в Україні цих даних немає.
У листопаді 2022 року соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження щодо оцінок змін у різних сферах життя. Найгірше респонденти оцінили зміну якості освіти — 55% сказали, що за рік вона погіршилася.
Перед початком 2022/23 навчального року Служба освітнього омбудсмена проводила опитування щодо проблем освіти в умовах воєнного стану. На перше місце батьки винесли поганий інтернет чи його відсутність (згадали 36,2% опитаних). На другому місці — психологічні проблеми через бойові дії (25,9%), зокрема складний емоційний стан.
18,5% опитаних батьків повідомили, що в їхніх дітей немає бажання вчитися, і ця проблема — на третьому місці в переліку найпоширеніших.
У жовтні-листопаді 2022 року Україна брала участь у міжнародному дослідженні PISA, яке вимірює окремі компетентності учнів і вивчає фактори, що впливають на якість їхньої освіти. Перед цим країна брала участь у цьому дослідженні аж у 2018 році.
«Це буде дуже показово, бо ми зможемо порівняти наші дані… Остаточних результатів [цього дослідження] поки що немає, але попередні однозначно говорять про подальше збільшення освітніх втрат і це просто величезна проблема. Ми її будемо відчувати пізніше, бо освіта — це інертний маховик. Проблеми накопичуються, їх важко ідентифікувати», — зазначив Сергій Колебошин.
Як воно — навчатися під час війни?
Поглянемо на досвід конкретного навчального закладу — Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №55. У січні 2022 році на тлі карантину діти не вийшли на очне навчання в школу, але через війну — донині не перетинали поріг закладу. Увесь цей час намагалися навчалися дистанційно.
«Під час онлайну в період карантину розклади уроків були збалансовані, тобто навантаження рівномірно розподілене. Але коли почався цей навчальний рік, і Херсон був окупований, долучатися до освітнього процесу могли тільки ті вчителі, які були на підконтрольній [Уряду України] території або за кордоном та мали технічні можливості. Це, звісно ж, вплинуло на баланс навантаження», — розповіла директорка школи Наталія Біль.
Серед учнів цієї школи проводили опитування, одним із питань якого було: «Чи відчуваєте ви перевантаженість?» Учні підтвердили, що в окремі дні розклад уроків був важкий для них. Після деокупації Херсону цей процес вдалося трохи збалансувати.
росія завдала проблем освітньому процесу всіх ланок — проблеми відчули й у приватних школах. Так, у Броварах торік у вересні відкрили Monomax school. Перший рік своєї роботи нова школа провела вже в умовах повномасштабної війни. І хоча напередодні відкриття, ще в серпні, всі вчителі пройшли внутрішнє навчання та підготовку, теж зіштовхнулися з викликами.
«Під час повітряних тривог діти спускалися в укриття, де також було кафе гімназії. Щоб не викликати додатковий стрес у дітей, по радіо школи звучало спокійне повідомлення: “Дорогі учні та вчителі, запрошуємо всіх до нашого затишного Max cafe”. Там продовжували заняття, але вже з меншим навантаженням і в ігровій формі. Інколи в деяких учнів траплялися панічні атаки, і ми допомагали їм, був постійний психологічний супровід», — розповів директор школи Олександр Бондаренко.
Сюзана Рушняк — мати двох хлопчиків, які навчаються в харківській школі №123. Євгеній закінчив девʼятий клас, а Дмитро — пʼятий. Діти навчалися дистанційно, і, як розповідає жінка, молодшому потрібно було постійно пояснювати, що, хоча до школи йти не треба, дисципліну ніхто не скасовував, і до уроків треба підключатися.
«Коли були гучні прильоти, молодший дуже лякався, просив учителя вибігти у сховище… Постійні вимкнення світла не давали змоги нормально виконати домашні завдання, часто для цього доводилося ставити декілька свічок. Також великі складнощі викликав поганий інтернет», — ділиться вона.
Війна та бали в табелі
Коли ти чуєш за вікном вибух, мотивація навчатися, звісно, відходить на другий план. На першому опиняється бажання зберегти своє життя, каже психологиня Богдана Янків. Для мотивації потрібні зосередженість і можливість сприйняти щось нове. Але в умовах війни це робити важко.
«Щоб навчатися, потрібно мати бажання, відчувати безпеку, стабільний стан, адаптацію в середовищі: до людей, місцевості, правил, мовного бар’єра. Під час сильного стресу в нашому мозку зменшується гіпокамп — елемент функції мозку, який відповідає за навчання та розуміння. Коли він дуже стиснутий і зменшений (а він удвічі зменшується під час тривожності), навчання стає фізіологічно неможливим», — каже Богдана Янків.
Серед основних ознак втрати мотивації до навчання — порушення концентрації уваги та порушення пам’яті. Наприклад, батьки щось говорять дитині, повторюють ще раз, а вона їх ніби й чує, але вже через кілька годин не памʼятає цього.
За даними Державної служби з якості освіти, кількість школярів, які почувалися тривожно й напружено впродовж навчального року, збільшилася вдвічі, втомлено — у півтора раза. Водночас на 20% зменшилася кількість тих, хто почувається в безпеці, спокійно, енергійно та щасливим.
Директорка херсонської школи вказує, що війна вплинула на рівень академічної доброчесності. Під час дистанційного навчання діти часом можуть щось підгледіти, а якщо є така змога, то можна не вчити. Відстежити це практично неможливо. Відповідно й показники успішності учнів дуже важко вважати валідними. Цей інструмент стає неефективним, вважає Наталія Біль.
Чого ж очікувати у вересні?
Наразі відомо, що школи продовжать навчання в тому форматі, у якому мають змогу. Якщо очне навчання для дітей буде безпечним і в школі є надійне укриття, діти побачать учителів особисто.
У квітні 2023 року Уряд затвердив Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування укриттів. Кошти вже надійшли, тож зараз головне — встигнути підготувати укриття до нового навчального року.
«Укриття — це найважливіше. Це надасть можливість навчатись очно. А нашим дітям це важливо, адже офлайн-навчання є якіснішим, також відбувається соціалізація дітей, і є змога надати їм психологічну допомогу», — зазначив освітній омбудсмен.
Також важливо протягом літа забезпечити заклади освіти гаджетами, нормальним інтернетом та підручниками. З останнім теж біда — через повномасштабне вторгнення гроші в освіти забрали, і підручники для п’ятого класу НУШ не були надруковані.
Наразі освітній комітет у Верховній Раді дав доручення Кабміну напрацювати Національну програму з подолання освітніх втрат і розривів. До її розробки планують залучити представників Міносвіти та шкіл.