У публікації Володимир Мініч описує проблеми, з якими стикаються вчителі початкових класів, що пройшли сертифікацію, і висловлює власний погляд на можливість вирішення цих проблем.
Шановні #СергійШкарлет , Lubomyra Mandziy, Vira Rogova, Міністерство освіти і науки України!
Завершуються цьогорічні атестаційні процеси сертифікованих вчителів. На жаль, далеко не всі змогли скористатися своїм правом на позачергову атестацію з метою підвищення кваліфікаційної категорії, присвоєння звання.
Це право прописано в Положенні про сертифікацію, Постанова КМУ від 27 грудня 2018 р. № 1190 ,,Про затвердження Положення про сертифікацію педагогічних працівників” {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1094 від 24.12.2019}, пункт 40, Законом України ,, Про повну загальну середню освіту” Відомості Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст.226){Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 764-IX від 13.07.2020, ВВР, 2020, № 48, ст.431}.
В зазначених нормативних документах ідеться про невід’ємне право педагогічного працівника, що успішно пройшов сертифікацію, на позачергову атестацію як безумовний процес, тобто без надання додаткових матеріалів і т.інш., а отже автоматично. Також зазначені документи не встановлюють термінів, які регулюють право педагогічних працівників, що успішно пройшли сертифікацію, скористатися цими нормами, а отже така атестація можлива незалежно від термінів попередньої атестації, про що й ідеться в неодноразових роз’ясненнях МОН та відповідях на запити.
Разом з тим є і діє Типове положення про атестацію ,, Наказ МОН від 06.10.2010 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010р. за N 1255/18550” , яке в багатьох моментах суперечить зазначеним вище документам. Кількість суперечностей доволі велика. Окремі з них МОН роз’яснювало у своїх листах. Але листи-роз’яснення не є документом прямої дії! Вони не мають абсолютно ніякої юридичної сили.
І що через це ми маємо на практиці?
Велику кількість вчителів, які успішно пройшли сертифікацію, і не змогли скористатися своїм правом на позачергову атестацію з метою підвищення кваліфікаційної категорії або/та присвоєння звання. Як, до речі, прописано в ст.49, ч.7 Закону України ,,Про повну загальну середню освіту”. Все через те, що окремі адміністрації закладів загальної середньої посилаються саме на норми Типового положення про атестацію, не беручи до уваги норми Положення про сертифікацію, та Закону України ,,Про повну загальну середню освіту” як норми прямої дії.
Їм показують на дворічний, а часом і трирічний, термін для можливості позачергової атестації, окремі керівники вважають лише своїм особистим правом на подання щодо присвоєння звання і відверто цим користуються…
Тобто ідуть маніпуляції, підміна понять, нівелювання самої процедури сертифікації.
Я, як і багато моїх колег, отримав, на щастя, повне розуміння адміністрації, відділу освіти, але стикнувся з проблемою коментування ст.49, ч.7 Закону України ,,Про повну загальну середню освіту” саме Міністерством освіти і науки України. Йдеться про присвоєння звання. В Законі чітко зазначено, що успішне проходження сертифікації є підставою для присвоєння педагогічного звання, але МОН так не вважає. Рахує, що це є однією з підстав і відсилає до п.5.2. Типового положення про атестацію. Це не маніпуляція? Що тоді говорити про те, що твориться на місцях.
Питання приведення норм Типового положення про атестацію у відповідність до новоприйнятих нормативних актів є надважливим питанням. Це варто було зробити давно. Тоді МОН не мало б тисячі звернень, не довелося б читати розпач вчителів, адміністрації яких відверто нехтують їх правами.
Це дало б також стимул педагогічним працівникам брати участь у сертифікації в майбутньому, не думаючи про подібні проблеми з атестацією. Вони повинні бути впевнені, що в результаті успішного проходження сертифікації їм не доведеться ще пройти сім кіл пекла з атестацією.
Сподіваюся на розуміння, як і вся спільнота педагогічних працівників так чи інакше дотичних до сертифікації.
З повагою Володимир Мініч