У статті представлено перші результати реалізації проєкту «Якість професійного розвитку педпрацівників у контексті сертифікації», який є складовою Програми розвитку освіти Львівської області на 2021-2025 роки
Проєктом «Якість професійного розвитку педпрацівників у контексті сертифікації» (далі – Проєкт) передбачені моніторингові дослідження якості послуг з підвищення кваліфікації, що були надані педагогічним працівникам Львівщини, які сертифікуються, різними провайдерами, та вироблення на основі аналізу здобутої інформації рекомендацій щодо змін в організації та змістовому наповненні післядипломної педагогічної освіти. Завдання Проєкту підпорядковане такому завданню Програми розвитку освіти Львівської області на 2021-2025 роки (далі – Програма): «Стимулювати професійне зростання педагогічних працівників. Запровадити систему науково-педагогічної підтримки педагогічних кадрів ЗЗСО». Це одна з ключових цілей (завдань) Стратегії розвитку освіти Львівщини до 2027 року і, водночас, захід, що забезпечує реалізацію концепції «Нова українська школа», розраховану на 2017–2029 роки.
Результати проведеного анкетування
Моніторинг якості послуг з підвищення кваліфікації педагогічних працівників Львівщини на цьому першому етапі передбачав опитування педагогів початкової школи, які добровільно узяли чи планують взяти участь у процедурах сертифікації. Вибір для опитувань про якість послуг з підвищення кваліфікації саме учителів, які уже пройшли сертифікацію або мають намір її проходити, зумовлений насамперед тим, що ці вчителі найдужче зацікавлені в якості отримуваних послуг і найбільше вмотивовані відповідально ставитись до занять, відвідувати їх, активно працювати, задавати запитання і виконувати домашні завдання, якщо такі пропонують. Нас цікавила насамперед думка цих учителів про якість послуг з підвищення кваліфікації, які вони отримували від різних провайдерів, у тому числі й на курсах у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (далі – ЛОІППО). Ми намагались встановити, який взаємозв’язок між очікуваннями педагогів щодо професійного навчання та його результативністю, а також зібрати їхні судження про провайдера(ів), якому/яким вони віддають пріоритет.
Результати проведеного нами дослідження започатковують формування бази даних про якість послуг з підвищення кваліфікації у різних провайдерів та про можливості провідних провайдерів таких послуг готувати учителів до сертифікації й атестації. Отримані дані дозволяють також запропонувати окремі зміни, спрямовані на забезпечення в області якісної післядипломної педагогічної освіти.
Результати проведеного анкетування відображені у файлі, розміщеному на початку.
Запропонована анкета дала нам, окрім загальної інформації, (запитання 1-9 та 24-27) відомості про провайдерів, освітніми послугами яких користувалися вчителі (запитання 10-11), розуміння, якому з провайдерів станом на сьогодні педагоги надають перевагу (запитання 12), інформацію про форми навчання та види занять, що їх використовує пріоритетний провайдер (запитання 13-14), дані про теми/запитання з педагогіки (дидактики) та психології, які розглядалися під час підвищення кваліфікації, і які, на думку учасників сертифікації, мали б розглядатися на заняттях, щоб забезпечити успішний розвиток загальних і професійних компетентностей, передбачених професійним стандартом вчителя початкових класів (запитання15-23).
Усього нашу анкету виконали 215 вчителів початкових класів (див. рис. 1). З них 109 (50,7%) працюють у ЗЗСО І-ІІІ ст., 39 (18,1%) – у ЗЗСО І-ІІ ст., 20 (9,3 %) – у ЗЗСО І ст., 18 – в ліцеях (8,4 %), 9 – в санаторних школах (4,2 %), 6 – в ЗЗСО ІІ-ІІІ ст. (2,8 %), 5 – в гімназіях (2,3 %) та 9 – у школах інших типів (4,2 %). 214 респондентів працює у закладах середньої освіти комунальної власності та 1 – у ЗЗСО приватної власності (рис.2).
Респонденти представляють більшість ТГ Львівщини (див. рис. 3), але найбільше з них працює у ЗЗСО Львівської ТГ (37 осіб або 17, 2% ). 145 (67,4%) опитаних вчителів працюють у ЗЗСО, розташованих у селі/селищі, 26 (12,1 %) – у ЗЗСО м. Львова, 22 (10,2%) – у ЗЗСО міст обласного значення. Решта вчителів (22 особи/10,2 %) викладають у ЗЗСО інших міст Львівщини (рис.4). На час опитування класними керівниками були 202 вчителів (94%), з них перший клас вели – 50 осіб, другий – 65 осіб, третій – 50 осіб, а четвертий – 37 осіб. Тільки 13 (6%) респондентів викладали у початковій школі окремі навчальні дисципліни (рис.5). З числа опитаних більшість – жінки (212 / 98,6 %) і тільки 3 (1,4%) – чоловіки (рис.7).
Наших респондентів можна також згрупувати за такою ознакою як наповнюваність класів. Це дозволяє проаналізувати залежність відповідей педагогів від того, з якими групами дітей їм доводиться працювати. За результатами цього опитування у класах, де до 10 учнів, працює майже чверть опитаних (24,2% ). Ще чверть (26%) працює в класах з наповнюваністю 11-15 дітей. Більшість другої половини опитаних працюють у класах, де від 16 до 29 учнів (38,1%), решта навчає одночасно понад 30 дітей (11,6%) (рис.6).
Уваги заслуговує також розподіл респондентів за віком. Кількість вчителів віком до 30 років та після 60 років, які хочуть пройти сертифікацію, приблизно рівна – 13 і 12,1%. Понад третину становили вчителі віком від 31 до 50 років (36,7%) та віком від 51 до 60 років (38,1%) (рис.8).
За стажем роботи респонденти розподілились таким чином: до 5 років – 19 осіб (8,8 %), від 6 до 10 років – 14 осіб (6,5 %), 11-20 років – 10,2% (22 особи), 21-30 років – 28,4 % (61 особа). Найбільшу частку тих, хто хотів сертифікуватися, складають педагоги зі стажем понад 30 років – 99 осіб ( 46 %) (рис.9).
Серед опитаних тільки 20 педагогів (9,3%) підтвердили, що вже проходили чи на даний час проходять сертифікацію (рис.24).
Участь у сертифікації та зацікавленість у підвищенні кваліфікації значного числа немолодих вчителів з великим стажем роботи має свої переваги, адже багатий досвід роботи – це потенційно високий шанс вмілого вирішення завдань, поставлених Концепцією «Нова українська школа». З іншого боку, цей фактор несе й певні загрози. Педагогові із значним стажем роботи, як і будь-якій людині, складніше відмовитись від набутих стереотипів та організувати освітній процес по-новому. З цього ракурсу роль професійного розвитку педагогів на етапі впровадження Нової української школи набуває високої вагомості, оскільки треба забезпечити можливості для формування інноваційного потенціалу учителювання, його здатності відповідати актуальним запитам та потребам суспільства.
Зі сказаного випливає ще один важливий висновок. Необхідно всіляко заохочувати вчителів, створити для них умови та мотиваційні чинники до професійного зростання, зокрема й змінивши акценти у підвищенні кваліфікації, що її забезпечують різні провайдери, зокрема й обласні інститути післядипломної педагогічної освіти. А вчителі, маючи гарантовану академічну свободу, мали б тяжіти до інноваційної діяльності, вивчати і впроваджувати педагогіку партнерства, нові стандарти і результати навчання, вміло використовувати основні переваги автономії школи та вчителя. Наскільки успішно досягаються Львівщиною сформульовані вище очікування від провайдерів та педагогів показують відповіді наших респондентів на запитання 15 -23.
Опитані вчителі у міжатестаційний період навчалися на курсах підвищення кваліфікації при ЛОІППО (95,3%), Дрогобицькому державному університеті ім.І.Франка (6,5%), в ОІППО інших областей України (4,2%), на курсах при Національному університеті «Львівська політехніка» (3,7%) та при Львівському національному університеті імені Івана Франка (0,5 %) (рис.10). Серед віртуальних провайдерів, освітніми послугами яких найчастіше користуються вчителі, 88,2% віддають перевагу EdEri, 70,4% – «Всеосвіті», 70% – «На урок», 41,8% – Prometheus, 22,1 % – «Освіторії» (рис.11). При цьому 205 з 215 педагогів надали пріоритет послугам Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (рис. 12).
Виклики пандемії якоюсь мірою зумовили відповіді учасників опитування на запитання щодо використаного ними формату послуг провідного провайдера. 65% респондентів обрали дистанційну форму навчання, а 55% – очну. Ніхто з опитаних не відзначив індивідуальну форму навчання, тільки 8,4% навчалися очно-заочно і 3,7% – заочно (рис.13). Отримані дані свідчать, що пріоритетний провайдер (ЛОІППО) надає педагогам можливість обирати зручну для них форму навчання. ЛОІППО також пропонує учителям різні формати занять, причому більшість мають характер інтерактивних: вебінари (47,4%),тренінги (42,8%), майстер-класи (39,5%), інтерактивні лекції (33%) та ін. (рис.14).
Запитання 15-20 мали на меті виявити, чи враховує провідний провайдер потреби слухачів курсів, які планують пройти сертифікацію, щодо тематики, передбаченої методикою її проведення, і наскільки багато самостійної роботи доводиться виконувати цим слухачам через відсутність на курсах частини цих тем. Освітніми програмами провідного провайдера (ЛОІППО) передбачені всі теми, за змістом яких здійснювалося незалежне сертифікаційне тестування (рис.16). Попри це, слухачі курсів виділили найбільш проблемні для них теми, які вони доопрацьовували самостійно. З курсу педагогіки найчастіше називали такі теми: «Сучасні технології навчання» (32,1%), «Робота з батьками (іншими законними представниками)» (22,8%), «Педагогіка партнерства» (15,8%) (рис.17), а з курсу психології – «Профілактика дитячої агресії» (29,8%), «Інклюзивне навчання» (20,9%), «Сучасні досягнення в психології» (20,5%), «Психологія спілкування» (20%) (рис. 20).
Отримані відповіді на запитання 21-23 дають підставу для припущення, що у процесі професійного навчання і завдяки самоосвіті, зокрема із залученням послуг, отриманих від обраних віртуальних провайдерів, респонденти розвивають у собі загальні й професійні компетентності, передбачені профстандартом вчителя закладу загальної середньої освіти, зокрема вчителя з початкової школи (рис. 21-23). Можливо тому 20% опитаних вирішили брати участь у сертифікації у найближчі два роки, якщо вона відбуватиметься (рис.26).
Згідно з результатами опитування 47% вчителів початкової школи вважають, що їхні очікування щодо результативності професійного навчання на базі пріоритетного провайдера освітніх послуг (ЛОІППО) виправдались повною мірою, 40,5% – здебільшого і 12,5 % думають, що вони виправдалися частково (рис.27). Це достатньо висока оцінка якості роботи колективу ЛОІППО.
Аналіз отриманих у процесі дослідження даних дозволяє зробити ряд висновків та рекомендацій:
- Вірогідно, система підвищення кваліфікації усе активніше переорієнтовується на сучасні потреби і запити педагогів, врахування особливостей цифрового покоління та інші виклики глобалізації суспільства.
- Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти станом на сьогодні зберіг роль провідного провайдера послуг з підвищення кваліфікації.
- Педагогічному колективу ЛОІППО треба ще раз проаналізувати освітні програми, щоб повніше задовольняти запити користувачів послуг.
- Необхідно активізувати промоційну роботу на заохочення педагогів до проходження сертифікації.
- Розроблений для моніторингу питальник потребує доопрацювання. Зокрема, корисною для аналізу була б інформація про залежність між якістю отримуваних від провайдерів курсів підвищення кваліфікації та ставленням вчителя до сертифікації і його рішенням її пройти.
На завершення зазначу, що особливе освітнє середовище, у межах якого учні будуть навчатися із задоволенням, інтересом, безстресово, можуть створити лише умотивовані, високопрофесійні вчителі – агенти змін, прихильники і послідовники впровадження базових принципів та завдань НУШ. Саме тому інститути освіти повинні стати провідними у формуванні вчителя з високим рівнем професіоналізму, відповідальності, постійно удосконалюючи для цього освітні програми підвищення кваліфікації на основі прийняття відповідних управлінських рішень, зокрема й продовження дослідження заявленої проблеми.